Перші проекти і передпроектні дослідження з будівництва каналізації у Харкові проводилися з 1880 року.
У 1914 році був запущений перший комплекс очисних споруд Головною біостанції, потужністю 8 тисяч м³/добу і протяжністю 48 кілометрів. Саме цю дату прийнято вважати початком історії харківської каналізації.
У тридцяті роки ХХ століття каналізаційне будівництво набрало нових обертів. У ті роки були відкриті великі насосні станції, а також почали застосовуватися нові методи біологічної очистки стічних вод.
Однак, всі побудовані споруди каналізації були зруйновані під час Другої світової війни. Відновлення каналізації зайняло 7 років і тривало з 1943 по 1950 роки. Але сучасні реалії, розвиток промисловості, водопостачання, а також всіх галузей житлово-комунального господарства, вимагали не просто відновлення, а вдосконалення і розширення каналізаційних систем.
Тому в шістдесяті роки протяжність мереж каналізації, в порівнянні з 1914 роком, збільшилася в 10 разів, і в 1966 році склала 445 кілометрів. Тоді ж були введені в експлуатацію споруди біологічної очистки на Безлюдівської станції. Загальна пропускна спроможність очисних споруд склала 250 тисяч м³/добу.
На сьогоднішній день система водовідведення Харкова - повна роздільна, децентралізована. Загальна довжина колекторів - 1492,98 кілометрів, враховуючи тунелі глибокого закладення - 56 кілометрів, напірних трубопроводів - 91 кілометр.
19 жовтня 2016, 13:26 Распечатать статью