З твердженням про те, що кадри вирішують усе, складно не погодитися. Хоч би які сучасні технології та обладнання не впроваджувалися на виробництві, а головною рушійною силою на підприємствах завжди були і залишаються фахівці. Насамперед завдяки, як то кажуть, «золотому фонду» комунальне підприємство «Харківводоканал» упродовж багатьох років не лише стабільно та ритмічно працює, а й постійно розвивається. Із цим повністю згоден і начальник водопровідної насосної станції №29 та майданчику резервуарів чистої води Лосєво Олексій Дубінко. Олексій Мусійович давно користується на підприємстві заслуженим авторитетом та повагою, з ним радиться не лише молодь, а й співробітники зі стажем, адже його багатий досвід завжди допомагає у вирішенні нагальних питань.
«Перші життєві уроки я отримав у дитинстві, у селі Качанівка Краснокутського району, де мешкала наша родина. Мої батьки - Мусій Наумович та Марфа Дмитрівна приділяли велику увагу вихованню дітей. Саме вони навчили мене багатьом цінностям, які згодом стали в нагоді в житті. Пам'ятаю, як батько, котрий героїчно пройшов війну з фашистськими окупантами, часто повторював, що треба завжди впевнено йти до поставленої мети. Колись він розповів, що під час війни потрапив у полон і одразу почав думати про те, як з нього втекти. Дві втечі виявилися невдалими, але батько не здавався, і втретє йому вдалося здійснити задумане. При цьому він чудово розумів, щоб із ним трапилося, якби і ця спроба зірвалася», - розповідає Олексій Дубінко.
- Справді, вражаюча історія. Олексію Мусійовичу, радилися з батьками про своє майбутнє?
- Безперечно. Зібралися якось увечері на сімейну раду, і я розповів про свої плани поїхати до Харкова та вступити до професійно-технічного училища. Вони схвалили мій вибір, і незабаром у МПТУ №14 я опановував професію слюсаря-сантехніка, а паралельно навчався у вечірній школі. Після того як закінчив училище у 1964 році, мене направили працювати за спеціальністю до Харківського Водотресту. Через деякий час мене призвали на службу у Військово-морський флот на Балтику, а після демобілізації повернувся на рідне підприємство.
- Напевно, знову поставили собі серйозні завдання?
- Так воно й було. Вирішив, як кажуть, поєднати роботу з навчанням. Працював у ремонтно-будівельному управлінні підприємства та пройшов шлях від слюсаря до майстра, а паралельно закінчив вечірнє відділення Харківського інженерно-будівельного інституту. У цей період хотілося добрими словами згадати керівника підприємства Лева Абрамовича Чечельницького, який багато зробив для розвитку підприємства та вирішення різноманітних проблем співробітників.
- На нинішній посаді Ви працюєте майже 30 років. Як вважаєте, завдяки чому вдається успішно вирішувати виробничі завдання?
- Почну з того, що спочатку мене призначили начальником одразу трьох водопровідних насосних станцій та майданчики резервуарів чистої води Лосєве. Робота відповідальна, адже доводиться організовувати чітку та безперебійну подачу води харків'янам. Але завдяки висококваліфікованому та дружньому трудовому колективу, де кожен перебуває на своєму місці, з поставленими завданнями завжди чітко справляємось. Ну а якщо буде потрібно, то із задоволенням пораджу і підкажу, як вчинити у тій чи іншій виробничій ситуації.
- Олексій Мусійович, як кажуть, не єдиною роботою…
- Абсолютно вірно. Свого часу був активним учасником спортивних змагань різних рівнів. Ставав переможцем та призером обласних, міських, районних турнірів і, звичайно ж, Спартакіади підприємства. Серйозно займався багатоборством, лижними гонками та кульовою стрільбою. Відпустки також волів проводити активно - подорожував, займався спортом і підкорював гірські вершини держави. Пам'ятаєте, як співав Володимир Висоцький - краще гір можуть бути тільки гори. До речі, довелося навіть знятися в кіно, звичайно ж, не в головній ролі, але все ж таки. Справа була на Кавказі у 70-ті роки минулого століття. Там саме знімали військову драму «У Баку дмуть вітри». Мені запропонували невелику роль, і я погодився. Звичайно ж, враження від знайомства з відомими артистами та зйомок були незабутні.
- Олексію Мусійовичу, напевно, є і ще якісь захоплення?
- Все залежить від настрою. Припустимо, коли настає дачний сезон, то із задоволенням доглядаю за фруктовим садом, адже це заняття дуже заспокоює. А ще з моїм давнім другом та сусідом по дачі Петром Мацюком любимо порибалити, поспілкуватися та просто відпочити на природі.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло