З роками ми в повному обсязі усвідомлюємо всю правоту мудрих порад, якими щедро ділилися з нами батьки. Бувало, що не завжди і не відразу ними користувалися, іноді намагалися діяти на власний розсуд, але в підсумку обов'язково поверталися до цих цінних повчань. Ось і провідний інженер Департаменту по інвестиційній політиці, науці та інновацій КП «Харківводоканал» Леонід Губський розповів, що ці поради зіграли важливу роль в його становленні та подальшому житті.
«З дитячих років разом з братами завжди уважно прислухалися до порад батька, Павла Маніловича, і мами, Євдокії Василівни, які мали багатий життєвий досвід. Жили ми в селі Суха Балка, що в Валківському районі. Батько, фронтовик-орденоносець, працював листоношею, а мама трудилася в місцевому колгоспі. Ми ж з братами старанно вчилися в школі, займалися спортом, і, звичайно ж, допомагали батькам по господарству. Одного разу батько покликав мене і довірливо розповів ось таку історію. Під час одного з запеклих боїв, повз окопу пробігав офіцер і запитав у солдатів, мовляв, хто знає, що таке тангенс. І тільки батько, у якого за плечима була восьмирічка, відповів, що він непогано розбирається в математиці. Ось так він був переведений з піхотинців в мінометники, і хоч згодом отримав дуже важке поранення, але головне - залишився живий. За його словами, якби залишився піхотинцем, то шансів повернутися додому, майже б не було. Наостанок розмови батько підсумував - вчися синку, адже знання не тільки дають путівку в життя, але іноді його і рятують. Були й інші цінні поради, які мені стали в нагоді в подальшому», - розповідає Леонід Губський.
- Леоніде Павловичу, в старших шкільних класах у Вас був вироблений, скажімо так, план дій після випускного?
- Безумовно. Справа в тому, що мій старший брат Анатолій закінчив Харківський авіаційний інститут, і коли прийшов час мені визначитися з вибором вузу, він активно радив вступати саме до цього вищого навчального закладу. Звичайно ж, остаточний вибір був за мною, і я прийняв рішення вступати в ХАІ на факультет літакобудування. Після закінчення інституту працював у відділі головного технолога інженером-конструктором на Харківському авіазаводі. Робота була цікава і творча, але з часом на підприємстві настали непрості часи, і перспектив особливих не було. Тому прийняв рішення зайнятися пошуками нової роботи.
- І як швидко Ви знайшли роботу?
- Тут своя історія. Справа в тому, що я мешкав поблизу Диканівських очисних спорудах, на яких незадовго до мого звільнення з авіазаводу трапилася сумнозвісна техногенна катастрофа. Повним ходом йшли відновлювальні роботи, і я поцікавився у відділі кадрів щодо вакансій. Ось так мене прийняли на підприємство спочатку інженером, а згодом став працювати головним механіком. Це був період активної роботи по відновленню Головної каналізаційної насосної станції. Зокрема, в ході реалізації державної програми був побудований ще один додатковий блок з пропускною спроможністю 100 тисяч м3 стоків.
- Леоніде Павловичу, напевно, і в подальшому на підприємстві реалізовувалися різні проекти, що сприяють його активному розвитку?
- Абсолютно вірно, і в їх реалізації брав активну участь. Зокрема, це і проект «Модернізація каналізаційних насосних станцій м. Харкова та Головної каналізаційної насосної станції з впровадженням енергозберігаючого насосного обладнання». Я в той час уже працював технічним фахівцем регіонального управління групи цього проекту. В ході його реалізації вдалося капітально реконструювати каналізаційні станції, встановити на них нові напірні трубопроводи, запірну арматуру, сучасне насосне та електротехнічне обладнання. Зараз разом із Міжнародним банком реконструкції та розвитку плідно працюємо над реалізацією важливого інвестиційного проекту «Удосконалення системи мулового господарства каналізаційних очисних споруд м. Харкова». Він передбачає реконструкцію міських очисних споруд, прокладку нових трубопроводів, впровадження сучасної технології нітри-денітрифікації та виробництво електроенергії з біогазу.
- Леоніде Павловичу, дякую за вичерпні відповіді, і ще одне питання: як вважаєте за краще відпочивати?
- Разом із дружиною і дітьми подорожуємо, насолоджуємося пам'ятками, вивчаємо історію нашої прекрасної країни. Ось недавно побували в столиці українського гончарства Опішні, і ця екскурсія справила на нас незабутнє враження. І, звичайно ж, навідуємося в рідне село, з яким у мене пов'язані найсвітліші дитячі спогади.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло