Сьогодні комунальному підприємству «Харківводоканал» виповнюється 140 років. За цей час підприємство пройшло славний трудовий шлях, стійко долало труднощі, постійно розвивалося і по праву є одним із флагманів комунальної сфери України. Все це стало можливим завдяки «золотому фонду» КП «Харківводоканал» - досвідченим працівникам, фахівцям і керівникам. Безумовно, кожен з них вніс свою частинку у справу становлення та подальшого розвитку підприємства.
Напередодні свята ми зустрілися з інженером і помічником керівників Комплексу «Харківводопостачання», ветераном праці Катериною Бровко, яка вже 35 років сумлінно працює на підприємстві та передає свій багатий досвід молоді.
«Дійсно, історія підприємства унікальна та багатогранна. Знову і знову гортаючи її сторінки, захоплюєшся трудовими звершеннями всіх тих, хто протягом багатьох років віддавав свій талант і сили улюбленій справі. Пишаюся і тим, що всі мої брати працювали на підприємстві і зробили свій внесок в його подальший розвиток», - розповідає Катерина Бровко.
- Катерино Сергіївно, а з чого почався Ваш трудовий шлях на КП «Харківводоканал»?
- Почну з того, що я народилася в багатодітній родині під Курськом. Мої батьки - Марія Гнатівна і Сергій Васильович, фронтовик-орденоносець, зробили все для гідного виховання дітей. Навчили нас працьовитості, поваги до старших, впевненості в своїх силах, прагнення йти до поставленої мети і, звичайно ж, передавали свій багатий життєвий досвід. Так що всьому, чому домоглися в житті, ми зобов'язані в першу чергу їм.
- У старших класах школи багато учнів визначаються зі своїм майбутнім. Ви не виняток?
- Ні в якому разі. Справа в тому, що в школі мені особливо подобалося писати твори, а також вивчати мови, і, за словами вчителів, у мене був певний літературний талант. Ставала переможницею різних олімпіад і з часом вирішила присвятити себе журналістиці. Тому, закінчивши школу з відзнакою, вирушила до Харкова освоювати секрети філології та журналістики. Але в нинішньому Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна тоді цій творчій професії не навчали.
- Катерино Сергіївно, але Ви, напевно, не звикли миритися з труднощами?
- Ні в якому разі. Влаштувалася працювати в університетській лабораторії іонних процесів, і в один з днів трапився переломний момент у моєму професійному житті. Мій старший брат Єгор, закінчивши Харківський інститут інженерів комунального будівництва, на той час уже працював на ТВО «Харківкомунпромвод» і багато розповідав не тільки про роботу, а й про саму воду, її важливість в житті людини і всього живого. Ось він, як то кажуть, і влюбив мене в майбутню професію, і я твердо вирішила вибрати цей трудовий шлях для себе. Успішно закінчила ХІІКБ, і за розподілом мене направили на ТВО «Харківкомунпромвод». Ось так 35 років тому я і почала працювати на підприємстві інженером виробничо-технічного відділу артезіанського водопроводу. У колективі мене зустріли приязно, а в разі необхідності зверталася за допомогою до колег і незабаром досконало оволоділа всіма секретами професії.
- Ви вже багато років працюєте на відповідальній посаді - помічника керівників Комплексу «Харьковводоснабженіе». Безсумнівно, турбот і клопоту вистачає, і все ж, як вдається успішно впоратися з великим обсягом робіт? Напевно, у Вас є свої секрети?
- Знаєте, насправді секретів ніяких немає. Просто треба сумлінно виконувати свої обов'язки, постійно вчитися і пізнавати нове. А ще твердо переконана, що запорука успішної роботи Комплексу «Харківводопостачання» - це дружний, професійний колектив, який дійсно закоханий у свою важливу справу - стабільне забезпечення харків'ян якісною питною водою. Керівництво Комплексу, яке очолює досвідчений організатор Владлен Волков, постійно націлює на це. Тому нездійсненних завдань для нас не існує.
- Катерино Сергіївно, а не виникало бажання на дозвіллі повернутися до прози?
- Звичайно ж, іноді буває таке, але це, на жаль, уже в минулому. Як би там не було, але я анітрохи не шкодую, що не стала журналістом.
- Скажіть, а як у Вас із захопленнями?
- Серед захоплень, у першу чергу, назву колекціонування авторучок, яких вже й не перелічити. Крім того, що я сама знаходжу нові екземпляри для своєї колекції, в цій справі мені допомагають мій чоловік Андрій, який також працює на підприємстві, син Дмитро, друзі і колеги. Так що спільними зусиллями колекція авторучок продовжує поповнюватися. І, звичайно ж, люблю відвідувати театри, концерти, виставки та інші мистецькі заходи.
- Катерино Сергіївно, а як плануєте відзначити 140-річчя підприємства?
- Дуже б хотілося зустрітися з кращими подругами-колегами і під гімн водопровідників «За тих, хто серцем до труб прикипів» згадати минуле. Це добра традиція і данина тим, хто присвятив своє життя нашій надважливій справі.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло