Життя людини, його трудовий шлях і плани на майбутнє не завжди складаються так, як задумується в юності. Із цим згоден і машиніст-екскаваторник 6-го розряду цеху автотранспортних засобів і механізмів Комплексу з перекачування та очищення стічних вод КП «Харківводоканал» Микола Павлюх.
Його батько, Семен Антонович, все життя столярував і з дитинства привчив до цього ремесла Миколу, якому ця професія дуже подобалася, і в майбутньому збирався піти по стопах батька.
«Дійсно, міг годинами спостерігати за роботою батька, при нагоді допомагав йому і слухав мудрі поради, словом, брав із нього приклад. Моє дитинство і юність пройшли в селі Хащів, що у Львівській області, мама, Катерина Іванівна, працювала в місцевому колгоспі, а батько, в основному, теслював в Сибіру та інших куточках країни. Тому, коли він приїжджав додому, я з нетерпінням чекав цієї зустрічі, щоб осягнути щось для себе нове», - розповідає Микола Павлюх.
- Миколо Семеновичу, а як вийшло, що Ви вирішили переїхати в столицю Слобожанщини?
- Разом із дружиною Лесею, яку, до речі, знав з дитинства, прийняли таке рішення. У Харкові у нас жили родичі, які й допомагали перший час. До працевлаштування на комунальне підприємство «Харківводоканал» трудився далекобійником. Довелось, як кажуть, об'їздити Україну багато разів і вздовж, і впоперек. І знаєте, кожен раз приємно дивувався тому, яка у нас прекрасна країна, а головне - чудові люди. Звичайно ж, за цей час у нас з'явилося багато друзів і знайомих у Харкові. І ось одного дня Олександр Смага, який працює зараз на навантажувачі на Комплексі по перекачуванню та очищенню стічних вод КП «Харківводоканал», порадив мені переходити на Міські очисні споруди водовідведення №2.
- І яке було Ваше рішення?
- На сімейній раді вирішили, що варто погоджуватися, і вже незабаром я працював трактористом на очисних спорудах. Відразу скажу, що трудовий колектив тут прекрасний, всі розуміють один одного з півслова, а в разі потреби надають допомогу. З часом уже працював машиністом екскаватора, ну, а коли до нас надійшов екскаватор «Hundai» з підвищеною глибиною копання, то мені запропонували освоїти цю спецтехніку і працювати на ній.
- Прекрасно пам'ятаю ті часи, коли в Україні з'явилися перші комбайни «Джон Дір». Комбайнери, які перейшли на них працювати з тих же, приміром, «Донів», не приховували свого захоплення. У Вас, напевно, були приблизно ті ж почуття?
- Так, тим більше було з чим порівнювати. Екскаватор «Hundai» дуже комфортний і економічний, а обладнання дозволяє виконувати виробничі завдання підвищеної складності. Словом, спецтехніка найвищого класу, яка дійсно викликає захоплення.
- Скажіть, Ви задоволені тим, що свого часу прийшли працювати саме в цей трудовий колектив?
- Безумовно. Тут працюють дійсно майстри своєї справи. Трудівники цеху автотранспортних засобів і механізмів Комплексу по перекачуванню та очищенню стічних вод, який очолює досвідчений виробничник Вадим Бобрусь, завжди готові виконати найвідповідальніші завдання. При цьому ми завжди забезпечені всім необхідним для виконання виробничих завдань. Тому працюємо ритмічно і злагоджено.
- Зрозуміло, що робота займає багато часу і сил. А як відпочиваєте?
- Разом із дружиною і сином Віталієм любимо гуляти по місту, відкривати для себе нові пам'ятки. Також із задоволенням відпочиваємо на природі, яка по-своєму чарівна на Слобожанщині.
- Миколо Семеновичу, а часто згадуєте юність?
- Раз на рік обов'язково провідуємо батьків. Ось тоді разом із ними згадуємо дитинство, юність, все те, чого вони нас навчили. І, звичайно ж, якщо виникає потреба, то із задоволенням столярую під пильним поглядом батька.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло