В характері і душі кожної людини закладені певні якості, які допомагають їй твердо та впевнено триматися в житті. Для слюсаря-сантехніка 5-го розряду дільниці Московського району з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем КП «Харківводоканал» Миколи Д’ячкова такою найважливішою якістю є постійність. Тридцять років тому він прийшов працювати в житлово-комунальне господарство Московського району, а саме в ЖЕК №119. Тут під рукою досвідчених наставників досконально освоїв професію покрівельника, а згодом - слюсаря-сантехніка. Ось така у Миколи Івановича на перший погляд звичайна біографія, але одночасно вона наповнена яскравими трудовими подіями.
«Ці прекрасні трудові якості мені передалися ще моїми дідами - Миколою Федоровичем і Іваном Трохимовичем. Були вони відомими пасічниками не тільки в селі Бобрава, але і в Ракитянському районі, що в Білгородській області. З ранньої весни до пізньої осені вони клопоталися в лісі біля вуликів, заготовляли для людей запашний і цілющий мед. Я часто навідувався до дідусів, слухав їх цікаві розповіді та примовки про пригоди бджолярів. Ось так поступово і втягнувся в це цікаве і захоплююче заняття. І вже протягом багатьох років завжди з нетерпінням чекаю весну та поспішаю на дачу господарювати біля бджіл. Постійністю відрізнялися і мої батьки - Іван Миколайович і Марія Григорівна. Батько все життя пропрацював в колгоспній будбригаді, а мама - в тваринництві. Вони також послужили для мене яскравим прикладом і зразком», - розповідає Микола Дьячков.
- Миколо Івановичу, Ви вже 30 років працюєте в житлово-комунальному господарстві міста. З чого почали?
- Починав я покрівельником. Професія не тільки цікава, але й відповідальна. Досить швидко освоїв всі її премудрості та тонкощі. Але з часом відбулося реформування в нашій галузі. Тому я став виконувати обов'язки слюсаря-сантехніка водопостачання внутрішньобудинкових мереж. Тут всіляку допомогу та підтримку мені надали досвідчені майстри своєї справи Петро Іванович Бойко і Павло Миколайович Калмиков. Завжди намагаюся працювати на совість, щоб мешканці отримували комфортні послуги високої якості,
- Напевно, і в підрозділі панує взаємовиручка, таке ж трудове піднесення?
- Звісно. Тим більше, що колектив у нас стабільний, добре знаємо один одного, завжди готові прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Багато хорошого можу сказати і про керівників - майстра дільниці Московського району Анатолія Кравченка і начальника ділянки Московського району управління з обслуговування внутрішньобудинкових систем Андрія Євдошенка. Вони багато роблять для забезпечення трудового колективу всім необхідним - новими матеріалами, якісними інструментами, що дозволяє своєчасно і якісно виконувати ремонтні роботи. Словом, як то кажуть, працюємо з вогником в очах.
- Миколо Івановичу, клопоту у Вас багато і на роботі, і на дачі. І все ж часто вдається відвідувати свою малу батьківщину?
- Так, коли випадає вільний час, обов'язково намагаюся навідатися до рідного села на Білгородщині. Зустрічаємося з друзями, згадуємо дитинство. Такі зустрічі дорогі для мене і довго не забуваються.
А ще у нас з дружиною Тетяною є син Олександр і донька Юлія, а також четверо онуків. Клопоту з ними чимало, але це приємні хвилини життя. Особливо коли разом збираємося на дачі і п'ємо ароматний чай із запашним медом.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло