До приходу на комунальне підприємство «Харківводоканал» інженер-радіолог лабораторії санітарно-епідеміологічного контролю Ніна Пантелєєва мала за плечима певний трудовий досвід. А все почалося з того, що після закінчення восьмирічки вона наполягла на своєму, і з рідного Урюпінська Волгоградської області приїхала в далеку Молдавію. У Тирасполі Ніна Матвіївна закінчила плодоовочевий технікум, і два роки пропрацювала в агрохімлабораторії одного з інститутів. Потім її життєва стежка привела в місто Харків. Влаштувалася на роботу лаборантом-гістологом в науково-дослідний інститут гігієни праці та профзахворювань, паралельно поступив на вечірнє відділення Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Отримала спеціальність біолога і в 1985 році влаштувалася інженером в гідробіологічний відділ лабораторії санітарно-епідеміологічного контролю.
«Де б я не вчилася, де б я не працювала, завжди пам'ятала батьківську настанову: працювати тільки на совість і прислухатися до старших і досвідчених колег. А з часом, коли доводилося мати справу з молодими співробітниками, передавала свій досвід і майстерність, завжди приходила на допомогу в непростих ситуаціях. Так було зі мною, коли тільки влаштувалася в гідробіологічний відділ лабораторії. Тут мене зустрів дружний і професійний колектив під керівництвом Зінаїди Микитівни Кошнякової. Особливо багато допомагали мені Людмила Василівна Паша і Віра Фотіновна Шевченко. Тому я досить швидко влилася в цей прекрасний колектив», - розповідає Ніна Пантелєєва.
- Незабаром Ви почали працювати в новоствореному відділі радіології. З чим це пов'язано?
- Як відомо, навесні 1986 року сталася велика трагедія - аварія на Чорнобильській атомній електростанції. На нашому підприємстві оперативно відреагували на цю техногенну аварію і організували новий підрозділ - відділ радіології. Нам тоді довелося багато попрацювати з Харківською обласною санепідемстанцією. Брали різні проби води, ґрунту, повітря, рослин і визначали рівень радіації. На щастя, Слобожанська земля не дуже постраждала.
- Ніно Матвіївно, Ви вже 35 років працюєте на КП «Харківводоканал». За цей час, безумовно, були і нелегкі дні, і щасливі. Що Вам запам'яталося в першу чергу?
- Звичайно, робота повинна приносити радість, і тільки тоді можна вважати себе щасливою людиною. Ось у 2004 році наша лабораторія пережила справжній ренесанс. Побудували нове приміщення, оснастили сучасним обладнанням. Це дозволило організувати більш ефективну роботу. Велика заслуга в цьому Валерія Альбертовича Петросова і Володимира Ярославовича Кобилянського. Згодом до нас почали приїжджати і вивчати передовий досвід колеги з різних куточків України. Разом із тим продовжували поглиблювати і свої знання. Я, наприклад, кілька місяців підвищувала свою кваліфікацію на курсах в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, і це допомогло мені в подальшій роботі.
- Зрозуміло. Ніно Матвіївно, робота займає у Вас левову частку часу. А як проводите вихідні, відпустку?
- Почну з того, що з великим задоволенням і користю проводжу час на дачі. Тут у мене багато захоплень. Із задоволенням займаюся виноградарством і садівництвом. Якщо говорити про виноград, то вирощую десь 15 сортів цих ароматних і корисних ягід. В саду також є чимало цікавих, на мій погляд, плодових дерев. Серед них - груша сорту «Старкримсон» і абрикос сорту «Чорний принц».
Звичайно ж, доводиться прикладати чимало зусиль для того, щоб виростити щедрий урожай, але це для мене не тільки цікава робота, але і прекрасний відпочинок.
Також люблю подорожувати. Вже побувала в багатьох країнах світу, ознайомилася з місцевими пам'ятками і історією, дізналася для себе багато нового і цікавого. І ще одне захоплення, про яке хочу розповісти - це вишивка. Особливо мені дорога картина «Сікстинська мадонна», в яку вклала частинку душі.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло