Для начальника ділянки Новобаварського району по обслуговуванню внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, водовідведення та зливової каналізації КП «Харківводоканал» Віктора Воронцова справжнім часом змужніння і становлення його як особистості значною мірою стала служба в армії. Після навчального підрозділу в місті Остер Чернігівської області він отримав спеціальність танкіста-навідника і продовжив службу в селищі Гвардійському, що на Дніпропетровщині. Там Віктор Воронцов разом з товаришами по службі взяв активну участь у випробуваннях різних типів бронетехніки, в тому числі і танка Т-64Б, виробництва Харківського заводу ім. Малишева. Це стало справжнім випробуванням для молодого бійця, його висококласної підготовки та вмінням знаходити непрості, але вірні рішення в складних ситуаціях. За відмінні результати, показані під час навчальних випробувань, Віктор Воронцов був визнаний кращим танкістом-навідником дивізії і нагороджений іменним годинником.
«Після служби в армії повернувся до Харкова. Влаштувався працювати наладчиком на парфумерну фабрику. Паралельно поступив вчитися на вечірнє відділення Українського заочного політехнічного інституту на хіміко-технологічний факультет. Звичайно, працювати і вчитися було нелегко, але я успішно справлявся. Згодом став наладчиком 6-го розряду, а потім мені запропонували посаду старшого технолога цеху», - розповідає Віктор Воронцов.
- Здавалося, що на фабриці все складалося якнайкраще, але в 1989 році Ви перейшли працювати в житлово-комунальне господарство Фрунзенського району...
- Так, працював майстром, інженером і начальником житлово-експлуатаційної дільниці №20. Тут пропрацював п'ять років, а потім мені запропонували посаду інженера в Жовтневому районі. В мої обов'язки входило виконання важливої комплексної програми з прийняття на баланс місцевих рад житлових будинків заводу імені Шевченка. Була створена житлово-експлуатаційна дільниця №95, яку я і очолив. Турбот вистачало, адже ми несли повну відповідальність за прийнятий на баланс житловий фонд.
- Відомо, що в той час у Жовтневому районі розпочалася реалізація проекту Європейського банку реконструкції та розвитку і американської фірми ПАДКО з обслуговування житлових будинків недержавними структурами. Ви також брали участь у цій програмі?
- Безпосереднє. На базі нашого ЖЕУ №95 було створено приватне підприємство, яке обслуговувало понад 20 будинків. У підрозділі працювало 50 працівників, в своїй більшості професіонали і майстри на всі руки. Словом, все робили на совість, виконували необхідні обсяги робіт на європейському рівні.
- Вікторе Володимировичу, на початку 2007 року Ви вже очолили підрозділ, який займався обслуговуванням і ремонтом внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання Жовтневого району КП ВТП «Вода»...
- Так, життя не стоїть на місці і в новій для себе посаді трудився так само завзято і відповідально. За останні роки багато що зроблено в плані заміни внутрішньобудинкових мереж і зливової каналізації. Застосовуємо високоефективні матеріали, які прослужать людям не один десяток років. Все це в комплексі дозволило досягти необхідного результату в наданні якісних послуг водопостачання та водовідведення. Істотно знизилася аварійність внутрішньобудинкових мереж, а якщо трапляються аварії, то ліквідуємо їх у найкоротші терміни. Велика заслуга в цьому всього трудового колективу, але особливо хотілося б відзначити Майю Рибалко і Алішера Адилова.
- Скажіть, а що запам'яталося в першу чергу за багато років роботи?
- Звичайно ж, відома аварія на Диканівських очисних спорудах. Тоді в зону підтоплення потрапило шість будинків нашої ділянки. Доводилося буквально цілодобово займатися життєво важливими питаннями мешканців, які опинилися в складній ситуації. І нам вдалося з цим впоратися.
- Вікторе Володимировичу, кажуть, що дуже важливо кожній людині побудувати свій будинок?
- Цілком згоден з цією народною мудрістю. На дачній ділянці своїми руками звів зручний і комфортний будинок. Багато уваги приділив ландшафтному дизайну. Радує око розташовані навколо хвойні чагарники і дерева. Доповнюють яскраву картину королеви квітів - троянди, яких налічується понад 100 сортів з різних куточків світу. І ще одне захоплення - дуже люблю тихе полювання. У мене є свої грибні місця, навіть в сусідніх областях. Тому ніколи не повертаюся з лісу з порожнім кошиком. Ось у таких трудах і турботах тече моє життя. Всьому цьому радію і заряджаюсь оптимізмом.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло