Скажіть, хто з нас в шкільні роки не мріяв про те, що після закінчення навчання вивчиться на космонавта, моряка далекого плавання або стюардесу? Так було раніше, і так у багатьох є зараз. Але з часом життя вносить свої непрості корективи в дитячі плани. Так сталося і з майстром управління з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем Індустріальної ділянки КП «Харківводоканал» Любов'ю Давиденко. Після того, як закінчила восьмирічку, вона вирішила стати вчителем, але, на жаль, мрії не судилося здійснитися. Потім же, після закінчення середньої школи, Любов Петрівна вирішила освоїти спеціальність техніка-будівельника дорожнього господарства і вступила до Полтавського технікуму транспортного будівництва.
«Моє дитинство пройшло на Сумщині, де я разом з сестрами Ганною і Раїсою росли в дружній родині. Батьки - Петро Климентійович і Олена Іванівна -приділяли багато уваги нашому вихованню. Назавжди мені запам'яталися мудрі батьківські слова про те, що в житті кожен з нас повинен самостійно домагатися поставлених перед собою цілей. Тому ми старанно вчилися в школі, а крім цього, я серйозно займалася спортом. Мені дуже подобалася легка атлетика, де показувала хороші результати. А потім почалося доросле життя. Після закінчення технікуму мене направили в селище Тім Курської області, де і почала свій трудовий шлях техніком-будівельником в дорожньо-будівельному управлінні №3. Але, так склалися обставини, що пізніше я переїхала в Харків», - розповідає Любов Давиденко.
- Любове Петрівно, в Харкові продовжили працювати за фахом?
- Ні, довелося, так би мовити, перекваліфікуватися, і в 1987 році влаштувалася майстром в житлово-експлуатаційну дільницю №142 в Індустріальному районі. В принципі, ніяких особливих секретів для мене не було, але завжди прислухалася до думки більш досвідчених колег, і це допомагало мені якісніше виконувати свою роботу. Пригадується, в той час у нас на обслуговуванні перебувало понад 200 будинків, але все намагалися зробити своєчасно, на совість. Ось так в працях і турботах пролетіло 20 років. А потім, у зв'язку з реформуванням житлово-комунального господарства, мене перевели на комунальне підприємство «Харківкомуночиствод».
- І на новому місці все склалося вдало?
- Безумовно. За ці роки нам вдалося привести в повний порядок внутрішньобудинкові мережі, як водовідведення, так і водопостачання. Крім цього, вирішуємо поточні питання, пов'язані з безперебійним наданням послуг підприємства. На жаль, ще трапляються ситуації, коли мешканці засмічують і забивають внутрішньобудинкові мережі водовідведення. Хотілося, щоб харків'яни дбайливо ставилися і використовували мережі за призначенням.
- Любове Петрівно, як Ви вважаєте, в чому запорука успішної роботи підрозділу?
- Звичайно ж, усе залежить від професіоналізму трудового колективу. З цим проблем ніколи не виникало. У підрозділі працюють дійсно майстри своєї справи - Микола Боженко, Юрій Ткаченко, Олександр Шевченко та Вадим Харченко. Без перебільшення, немає таких завдань, з якими вони б успішно не впоралися.
А ще велику допомогу та підтримку нам надає керівник ділянки - досвідчений і чуйний до людей, умілий організатор Сергій Шеховцов, тому всі працюємо чітко і злагоджено.
- Напевно, і відпочинок у Вас активний?
- Скажу відразу, що з ранньої весни до пізньої осені на вихідні всією сім'єю вирушаємо на дачу. Крім клопотів по господарству, моя велика любов і турбота - це квіти. На ділянці розбили клумби, де вирощую майори, ромашки, тюльпани і, звичайно ж, троянди. В обов'язковій програмі - сімейна риболовля в мальовничих місцях Харківщини. Ставимо намет, варимо юшку і насолоджуємося природою.
А коли настають холоди, із задоволенням відвідуємо театри, гуляємо в парках. Це заряджає нас енергією і позитивом.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло