Так вже склалися життєві обставини в майстра служби головного механіка Комплексу спецмашин і механізмів КП «Харківводоканал» Людмили Андрієнко, що в 1998 році вона прийшла працювати на це підприємство. Порадив це місце земляк, колишній генеральний директор КП «Харківводоканал» Іван Васильович Корінько. Ось так Людмила Олексіївна і влилася в цей дружний і професійний колектив, де і працювалося легко, і відчувалося досить комфортно. Згодом на підприємство прийшов працювати і її чоловік - Михайло Васильович, а пізніше і син - Андрій, який і зараз трудиться водієм.
«Моє дитинство пройшло в маленькому селі Малижине, що на Золочівщині. Допомагала батькам по господарству, вчилася в школі. Там у мене було багато друзів, серед них і Іван Корінько. Коли прийшов час, так би мовити, обирати путівку в життя, вирішила освоїти будівельну справу. Спочатку вступила до Харківського професійно-технічного училища №20, де вивчилася на маляра, штукатура і плиточника. Після його закінчення продовжила навчання в Харківському індустріально-педагогічному технікумі. Тут отримала спеціальності техніка-будівельника і майстра виробничого навчання», - розповідає Людмила Андрієнко.
- І як надалі склалося Ваше життя?
- Після закінчення технікуму працювала майстром виробничого навчання і викладачем в професійно-технічних училищах. Подобалося спілкування з підлітками, у всьому підтримувала їх прагнення досконало освоїти майбутню професію та стати справжніми майстрами своєї справи. На жаль, з часом настали складні часи, і мені, як і багатьом іншим викладачам училищ, довелося вирішувати нелегке життєве питання - як бути далі?
- І який же вибір зробили?
- Звільнилася і почала шукати роботу. Ось тут і прийшов на допомогу Іван Васильович Корінько, завдяки якому я влаштувалася на посаду начальника будівельної дільниці «Спецшахттунельбуд-рембуд-біоспоруди» КП КГ «Харківкомуночиствод». Освоїлася досить швидко, адже в колективі працювали досвідчені та фахові спеціалісти. Доводилося зміцнювати греблі, стежити за станом водойм, а також ремонтували і підтримували належний порядок в службових приміщеннях. Ось так у працях і турботах пролетіло 6 років. А потім мені запропонували нинішню посаду.
- Людмило Олексіївно, судячи з Ваших розповідей, і на новому місці швидко адаптувалися?
- Так, робота, в цілому звична, треба було тільки чітко організувати виробничий процес. Велику допомогу надає головний механік КСіМ Віктор Левченко. Також хочеться виділити досвідчених працівників нашого підрозділу - Олександра Ломакіна та Валентину Павлову. У наші обов'язки входить обслуговування службових приміщень підприємства, а також дитячого табору «Ромашка». Звичайно, обсяг робіт значний, але все робимо якісно та своєчасно. Так що ніяких претензій з боку керівництва до нас немає.
- А тепер традиційне запитання: як відпочиваєте і проводите своє дозвілля?
- Часто згадується дитинство, коли я з друзями в зимовий час любила лижні прогулянки. Природа у нас чудова, ніякої особливої метушні не було, а тому могли годинами дихати свіжим повітрям. А пізніше, коли переїхала до Харкова, зайнялася художньою самодіяльністю. Зараз, коли дозволяє час, із сім'єю навідуємося в рідне село, а також любимо погуляти по харківських парках і скверах, відвідуємо театри і кінотеатри. Все це налаштовує на оптимістичну ноту, дає заряд енергії.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло