У житті кожної людини трапляються пам'ятні і радісні дні, коли напливають спогади про минулі трудові будні. Таким днем для бригадира слюсарів відновлювальних робіт аварійно-диспетчерської служби Комплексу «Харківводовідведення» КП «Харківводоканал» Сергія Безрука стало вручення йому Почесної грамоти Верховної Ради України. Ось так по достоїнству було відзначено його сорокаріччя нелегкої і напруженої праці на підприємстві. Було багато привітань і сказано чимало добрих слів від друзів по роботі, керівництва, і звичайно ж, рідних і близьких. Особливо порадували Сергія Безрука поздоровлення синів, Сергія і Андрія, невістки Ніни і племінниці Людмили, які вже не один рік працюють на КП «Харківводоканал» і справедливо називають його засновником трудової династії.
«Моє дитинство пройшло в селі Сазоно-Баланівка, що на Богодухівщині. Тут закінчив восьмирічку, а середню освіту вже отримав в селі Крисине. Тут же разом із однокласниками освоїв професію тракториста. Чим займатися далі, я вже знав. Мій вітчим, Григорій Лук'янович, працював слюсарем аварійно-відновлювальних робіт на КП «Харківводоканал». Ось я і вирішив піти по його стопах. Так у 1979 році в моїй трудовій книжці і з'явився єдиний запис», - розповідає Сергій Безрук.
- Сергію Володимировичу, трудову діяльність Ви також почали слюсарем АВР?
- Ні, спочатку я працював автослюсарем. Тут мені велику допомогу надав завідувач гаражем Михайло Олександрович Власенко. На той період в машинно-тракторному парку була і нова техніка, і стара. Ось із нею і доводилося найбільше повозитися. Ну а потім прийшов час служити в армії. Потрапив до Польщі, де з часом мене призначили командиром розвідвідділення. Ось це було справжнім випробуванням на міцність, уміння знаходити вихід з будь-якої ситуації. А після демобілізації я знову повернувся на рідне підприємство. У цей час якраз організовувався підрозділ по прокладці та ремонту каналізаційних мереж, який очолив досвідчений виробничник Петро Анатолійович Трипільський. До речі, ми пройшли навчання з багатьох професій - муляра, трубоукладача, карбувальника труб і інших. Ці спеціальності нам дуже стали в нагоді в подальшому. Тут же я подружився і з нинішнім керівником Комплексу «Харківводовідведення» Віктором Васильовичем Булгаковим.
- Скажіть, а Вам доводилося брати участь у ліквідації масштабних аварій?
- Доводилося. Брав участь і в ліквідації техногенної аварії на Диканівських очисних спорудах. Разом із товаришами працювали в складних умовах, але з поставленим завданням впоралися. Довелося побувати і в інших містах, де доводилося ліквідовувати різного роду аварійні ситуації на мережах водовідведення.
- І що згадується в першу чергу?
- Напевно, Слов'янськ. Було це влітку 2014 року, коли наш підрозділ разом з іншими службами підприємства відновлювали місцеву каналізаційну насосну станцію. Донедавна мирне і затишне місто було частково зруйноване, серйозно постраждала і насосна каналізаційна станція. Літо було спекотне, але ми дружно взялися за справу, капітально відремонтували станцію, і вона знову була введена в експлуатацію. До речі, за проведення відновлювальних робіт в Слов'янську були відзначені Почесною грамотою Харківського міського голови Геннадія Кернеса.
А якщо, образно кажучи, повернутися до Харкова, то і тут доводиться трудитися не покладаючи рук. Бувають різні екстрені випадки. Доводилося і у відпустці допомагати в усуненні тієї чи іншої аварії на мережах водовідведення. Але ні на що не нарікаю, адже наша професія так необхідна людям.
- Сергію Володимировичу, у Вас багатий життєвий досвід. Ділитися знаннями та вмінням з молоддю?
- Обов'язково, адже треба підготувати гідну фахову зміну. Скажу й таке - мені завжди щастило на учнів, які старанно опановували тонкощі і секрети професії і згодом стали справжніми майстрами своєї справи. Упевнений, що вони в свою чергу виховають чимало майстерних трудівників.
- Пам'ятаєте, як співається в пісні - справі час, а потісі годину?
- Справа в тому, що в рідній Сазоно-Баланівці ми з дружиною тримаємо дві корови. Також є у мене і два трактори, тому обробляю односельчанам городи, допомагаю і в інших господарських справах. Вільного часу, звичайно, обмаль, але іноді виїжджаю з друзями на риболовлю, де головне не улов, а задоволення. Багато уваги намагаюся приділяти і вихованню онуків. Разом читаємо книги, відкриваємо казковий світ прекрасного.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло