Начальник ділянки Московського району управління з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем КП «Харківводоканал» Андрій Вікторович Євдошенко, озираючись у дитинство, згадує, що одними з найяскравіших миттєвостей для нього були ті, коли він спостерігав, як будівельники зводили житлові будинки. Піднімалися вгору поверх за поверхом, баштові крани доставляли бетонні плити, робочі розфарбовували яскравими фарбами сонячні балкони. Це запам’яталося на все життя. І коли настав час після закінчення школи вступати на навчання до вищого закладу, він без вагань подав документи до Харківського автомобільно-дорожнього інституту на факультет, де готували інженерів-будівельників. У цьому прагненні його цілком підтримали батьки - Віктор Андрійович і Раїса Іванівна, які завжди служать для нього прикладом.
Але в дитячі роки у Андрія було ще одне захоплення. Коли він навчався в старших класах, то почав відвідувати школу космонавтів при Харківському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків імені двічі Героя Радянського Союзу С.І. Грицевця. Тут він разом зі своїми товаришами багато дізнався про летальні апарати, їх устрої та управління, польоти космонавтів на навколоземну орбіту. І, звичайно ж, разом з однолітками займався улюбленою грою мільйонів, демонстрував непогану футбольне майстерність.
«В автодорожньому інституті провчився лише рік, а потім мене призвали служити на Балтійський флот. Виходили в море, брали участь у навчаннях, словом, тут отримав справжнє загартування, пройшов важку, але цікаву школу життя, дослужившись до старшини. А після демобілізації знову повернувся в інститут, де з подвоєною енергією взявся за навчання. І хоча вільного часу було, як то кажуть, в обріз, але я почав серйозно тренуватися і пробився в основний склад футбольної команди інституту, яку тренував відомий в місті фахівець Микола Курилко. Тоді в Харкові на дуже серйозному рівні проводилася першість серед вищих навчальних закладів. Була вкрай сильна конкуренція, в командах грало багато відомих в майбутньому футболістів, але наша бойова дружина ні в чому не поступалася суперникам. Ставали ми й чемпіонами Харкова, і призерами», - розповідає Андрій Євдошенко.
- Андрію Вікторовичу, що ж чекало на Вас після закінчення вузу?
- Після закінчення інституту я брав участь в будівництві акушерського корпусу Вовчанської районної лікарні. Довелося навіть попрацювати бетонщиком, а після повернення в Харків влаштувався майстром в житлово-експлуатаційне управління №116 в Московському районі. Відтоді я вже без малого 25 років працюю в житлово-комунальному господарстві Харкова.
- А тепер давайте повернемося в той час, коли Ви тільки почали працювати майстром ЖЕУ №116. Чи не важко було на перших порах?
- Ні, особливих проблем не виникало. Зустріли мене в новому трудовому колективі доброзичливо, в разі необхідності підказували, радили, як краще зробити ту чи іншу роботу. Так що я досить швидко адаптувався на виробництві. Звичайно, багато турбот виникало для відповідного утримання житлових будинків. Але справжнім, скажімо так, випробуванням для нас був ремонт покрівлі. Які б зусилля не докладали, але час від часу все одно доводилося повертатися до цієї ділянки робіт. Загалом, я пройшов хорошу школу в житлово-комунальному господарстві та, коли в 2001 році мене призначили начальником ЖЕУ №117, я вже добре розбирався в тих проблемах, які довелося вирішувати.
- Андрію Вікторовичу, а як вийшло так, що в 2007 році Ви опинилися в КП «Харківводоканал»?
- У той час як раз почалася реорганізація та реформування житлово-експлуатаційного господарства, і його працівникам довелося шукати нові робочі місця. Ось тоді мені й зателефонував заступник головного інженера КП «ВТП «Вода» Анатолій Артемович Черняєв і запропонував перейти на це підприємство. Я погодився і приступив до виконання обов'язків керівника Московського району по обслуговуванню внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання. Згодом додалося і обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення. Зараз під нашою опікою знаходиться близько тисячі житлових будинків. Звичайно ж, роботи вистачає, як то кажуть, з головою. Проводимо капітальні та поточні ремонти внутрішньобудинкових систем, зливової каналізації, а також встановлюємо на житлові будинки водомірні вузли. З поставленими завданнями справляємося завдяки майстерності та професіоналізму наших кращих трудівників. Серед них провідний інженер Олена Борисенко, майстри Анатолій Кравченко та Михайло Горбачевський, слюсар-сантехнік Віктор Лиман, електрогазозварник Іван Гавриш і багато інших.
- Як відомо, в роботі комунальників трапляються різні непередбачені обставини. А як у вас?
- Без цього не обходиться, час від часу виникають різні ситуації на ділянках. В першу чергу згадуються ремонтні роботи внутрішньобудинкових систем в житлових будинках на вулицях Гарібальді та Бучми. Там виникали досить непрості ситуації, але тим не менш ремонтні бригади діяли грамотно і незважаючи на те, що роботи проводилися протягом доби, вдалося відновити подачу питної води харків'янам. Словом, тупикових ситуацій не буває. І таких випадків досить багато. У тому числі, у вихідні та святкові дні. Мені про аварії повідомляють по телефону, і я приймаю всі невідкладні заходів для їх ліквідації. До речі, першопричиною аварійних ситуацій на внутрішньобудинкових системах водовідведення є недбалість мешканців будинків, які викидають в каналізацію різні побутові предмети та харчові відходи.
- Андрію Вікторовичу, як у Вас з вільним часом? Чи не залишається поза Вашою увагою сім'я?
- Сім'я - це святе, кожну вільну хвилину намагаюся провести з дружиною Ольгою та сином Дмитром. До речі, вже багато років я всіляко підтримую сина, який займається боротьбою самбо. Досягнення у нього вже вагомі - він майстер спорту міжнародного класу, багаторазовий чемпіон України, призер чемпіонатів світу та Європи. Упевнений в тому, що Дмитро доб'ється нових переконливих перемог, порадує нас із дружиною і своїх уболівальників. Є ще й така пристрасть - дуже люблю «тихе полювання». Добре знаю грибні місця, можу годинами збирати маслюки, білі і польські гриби. Це приносить мені величезне задоволення і дає хороший заряд на майбутнє.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло