Різні життєві обставини приводять людей у славний колектив комунального підприємства «Харківводоканал». Одні потрапляють сюди після закінчення навчального закладу, інші саме тут знаходять своє покликання, попрацювавши на різних підприємствах або організаціях. Так склалася трудова доля і у Тетяни Товстої, яка нині працює диспетчером Комплексу спецмашин і механізмів. Свого часу вона закінчила Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, але попрацювати за фахом інженера-механіка так і не довелося. Тетяна вийшла заміж, у неї народилася донька Дар’я . Тому вся материнська увага була прикута до виховання доньки, і заради цього вона влаштувалася працювати вихователькою в дитячий садок. Ось так і пролетіло 12 років. Настав час подумати про зміну професії та, порадившись із чоловіком Миколою, який працює машиністом бульдозера на КП «Харківводоканал» з 2002 року, вона також влаштувалася на це підприємство диспетчером на КСІМ.
«У дитинстві, звичайно, я не думала, що доведеться працювати вихователем дитячого садка та диспетчером. Жила з батьками в місті Первомайському, там же навчалася в середній школі. Багато читала пригодницької та історичної літератури, разом з подругами часто відвідували місцевий Палац культури «Хімік», а ще займалася художньою гімнастикою. Коли прийшов час вирішувати питання про те, в який вуз вступати, то тут вирішальну роль зіграв мій старший брат Олег. Він в той час був студентом Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка, і багато розповідав про студентське життя, вуз і про те, що там працюють досвідчені викладачі. Тоді і я вирішила подати документи до цього навчального закладу на факультет «Переробка та зберігання сільськогосподарської продукції». Роки навчання пролетіли швидко і непомітно. Але попрацювати за фахом мені так і не довелося. Про це вже, власне, я говорила», - розповідає Тетяна Товста.
- Відомо, що після закінчення вузу Ви 12 років відпрацювали вихователькою в дитячому садку. А потім надзвичайний поворот у трудовій біографії - влаштувалися працювати диспетчером на КП «Харківводоканал». Чи не випадковий був саме такий вибір?
- Як я вже говорила, мій чоловік Микола багато розповідав про це підприємство, про людей, які тут працюють, про успіхи і славні традиції колективу. Ось я і вирішила зв'язати свою подальшу долю з КП «Харківводоканал», про що анітрохи не шкодую. Спочатку поговорила з досвідченими керівниками Комплексу спецмашин і механізмів - Олександром Михайловичем Власенком і його заступником Людмилою Миколаївною Реуцькою. Вони детально розповіли про першочергові завдання, специфіку і нюанси професії диспетчера. Звичайно ж, в перший час доклала всіх зусиль для того, щоб якомога швидше увійти в курс справи. Завдяки Оксані Шаповал і Світлані Буйниченко я швидко освоїлася на новій роботі і незабаром працювала нарівні з усіма.
- Тетяно Володимирівно, на Ваш погляд, що найголовніше в роботі диспетчера?
- Звичайно ж, робота диспетчера дуже відповідальна, і тут важливо її виконувати оперативно, але при цьому точно і вивірено. Це що стосується перевірки перед виїздом в рейс відповідних документів, визначення технічних показників, таких як витрата і залишок палива, кілометраж пробігу та інші. Але не менш важливо знати і те, в якому психологічному стані перебуває водій, чи готовий він до виконання поставлених завдань.
- Напевно, бувають випадки, коли доводиться проводити і заміну водія автотранспортного засобу або машиніста екскаватора під час роботи?
-Дійсно, трапляється і таке. Адже ніхто не застрахований від хвороб. І тут в диспетчерській службі все налагоджено до дрібниць, а тому виробничий процес не зупиняється.
- Зрозуміло, що робота забирає багато сил і енергії. Як Ви її відновлюєте?
- Робимо це в нашому тісному сімейному колі з чоловіком і донькою. Відпочиваємо в міських парках і скверах, а коли навідуємося до батьків в Краснокутський район, то із задоволенням допомагаємо їм по господарству - працюємо в саду та городі. Звичайно ж, знаходимо і тут час для відпочинку. І тоді всією сім'єю вирушаємо або на риболовлю, або на «тихе полювання» - в ліс за грибами.
- Тетяно Володимирівно, а які у Вас, скажімо так, жіночі захоплення?
- Разом з Дар’єю робимо ікебани, а також солодкі букети. Тут немає межі фантазії, а тому кожен раз у нас виходить щось новеньке, цікавеньке.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло