Булат Окуджава свого часу написав вірш про місто Харків, де є такі прекрасні рядки: «Я города люблю громадины, до пят ушедшие в дома, а в тех домах живут романтики - их жизнь придумала сама». Так ось, одним з таких романтиків вважає сьогодні себе Сергій Прокопенко, який працює слюсарем-ремонтником комунального підприємства «Харківводоканал».
На початку 80-х років минулого століття він, відслуживши вже в армії, приїхав до Харкова до своїх друзів-альпіністів. Разом вони мріяли підкорити нові найвищі вершини, і це так захопило Сергія Прокопенка, що він вирішив залишитися в Харкові. Тим більше, що йому дійсно сподобалося це місто - тінистий сад Шевченка, багатолюдна Сумська вулиця, площі і широкі проспекти. А головне - дуже сподобалися доброзичливі та гостинні харків'яни, справжні романтики життя. Свою ж трудову діяльність він почав слюсарем-ремонтником рухомого складу Харківського трамвайно-тролейбусного управління.
«Я народився в далекому степовому алтайському місті Рубцовську, мої батьки, Андрій Миколайович і Ганна Олександрівна, працювали на місцевому заводі. Тут пішов до місцевої школи, активно займався спортом - класичною боротьбою та спортивною гімнастикою. Брав участь у міських змаганнях, де демонстрував непогані результати. Після закінчення школи навчався в професійно-технічному училищі, де отримав спеціальність слюсаря-ремонтника промислового обладнання. В цей же час відбулася неординарна подія в моєму житті. Мій друг Валерій розповів про свій перший стрибок з парашутом в місцевому аероклубі. Ось тоді і в мене з'явилося величезне бажання, як то кажуть, подружитися з небом. Записався в аероклуб, де моїм інструктором став досвідчений десантник Юрій Платонович Сергєєв. Ось він і підготував мене до першого стрибка», - розповідає Сергій Прокопенко.
- І яке відчуття було під час першого стрибка з парашутом?
- Особливою боязні не було. Звичайно, відчувалася невелика тривога, але вона зникла після вдалого приземлення. Зараз на моєму рахунку вже близько 600 стрибків з парашутом. Але перший, звичайно ж, не забувається. До речі, до служби в армії я зробив 60 стрибків.
- А що після закінчення училища? Ви встигли попрацювати за фахом?
- Так, після закінчення училища я отримав направлення на Алтайський тракторний завод. До речі, цікава історія цього підприємства. Сюди, в Рубцовськ, на початку війни був евакуйований Харківський тракторний завод. Працював він на оборону країни. Після перемоги підприємство так і залишилося працювати в нашому місті. Ось тут до призову в армію я і трудився слюсарем-ремонтником. Разом зі своїм другом Валерієм відвідували аероклуб, де продовжували стрибати з парашутом. Коли прийшов час строкової служби, я просив направити мене в повітрянодесантні війська. Але доля розпорядилася інакше, став ракетником. А після демобілізації повернувся до Рубцовська і продовжував працювати на заводі.
- Сергію Андрійовичу, здавалося б, Ви в житті визначилися. І раптом рішення виїхати до Харкова. Що спонукало вас на такий крок?
- Я вважаю, що в душі кожного з нас закладено величезне бажання до зміни місць, нових друзів і знайомств. Це і спонукало мене приїхати в це прекрасне українське місто. Тут же я знайшов сімейне щастя. У мене є дружина - Надія Михайлівна, син Андрій, невістка Марина і внучка Анна.
- Приїхавши до міста Харків, Ви спочатку працювали в трамвайно-тролейбусному управлінні. Продовжували займатися парашутним спортом?
- Безумовно. Більш того, деякий час навіть працював у Харківському аероклубі імені Валентини Гризодубової. Тут же я познайомився з Валерієм Гуровим і Григорієм Юськевичем, які працювали на КП «Харківводоканал». Разом стрибали з парашутами, разом зустрічали свята. І саме за порадою друзів вирішив влаштуватися на це відоме підприємство.
- І з чого ж почалися Ваші трудові будні?
- Влаштувався я слюсарем-ремонтником ділянки обслуговування підкачувальних насосних станцій. Колектив дібрався дружний і високопрофесійний, так що я досить швидко вивчив специфіку роботи. У наші обов'язки входить профілактика та ремонт насосного обладнання на підкачувальних водопровідних станціях. Звичайно, роботи вистачає з головою, адже обладнання повинно постійно перебувати в справному, робочому стані. До речі, останнім часом керівництво КП «Харківводоканал» подбало про те, що до нас надходить нове німецьке насосне обладнання. Це дозволяє значно підвищити надійність роботи підкачувальних станцій.
- Сергію Андрійовичу, дякуємо за цю цікаву бесіду. І ще одне: настав Новий рік, що б ви побажали своїм друзям і всім харків'янам?
- Кожна людина мріє про те, що новий рік буде набагато краще і щасливіше, ніж минулий. Тому я теж приєднуюся до побажань великого щастя, міцного здоров'я, благополуччя та мирного неба над головою. А ще важливо те, щоб у кожної людини було захоплення і неважливо, що це - гра в шахи або подорож по країні. Тоді живеться веселіше та радісніше.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло