Кожна людина зустрічає Новий рік по-своєму, дотримуючись певних правил і багаторічних традицій. Хтось бронює квитки на літак в теплі краї, хтось поспішає до літніх батьків у віддалене село, але більшість, звичайно ж, зустрічає це свято за щедрим сімейним столом. Але є ще і певна категорія людей, серед яких і механік автоколони КП «Харківводоканал» В'ячеслав Моргун, яка з року в рік поспішають зустріти Новий рік в російській лазні. При цьому вони згадують відомий фільм «Іронія долі, або З легким паром!» і дивовижні пригоди його головного героя Євгена Лукашина. Звичайно, ніхто, ні В'ячеслав Анатолійович, ні його друзі, ніколи не відлітали в новорічну ніч з рідного міста. Всі вони сідали за сімейний святковий стіл і загадували бажання, які мали здійснитися.
«Звичайно ж, в передноворічні години, ні-ні та й згадається дитинство. Адже недарма кажуть, що це сама незабутня пора в житті кожної людини. Так ось, коли навчався в школі, то мені, як і багатьом хлопчикам, подобалися фільми про індіанців і мушкетерів. Напевно, тому і записався в секцію фехтування в СК «Буревісник». З великим ентузіазмом займався цим захоплюючим видом спорту, і з часом прийшли успіхи. Зокрема, в своїй віковій категорії ставав призером різних обласних турнірів», - розповідає В'ячеслав Моргун.
- Але, на жаль, дитинство закінчується. Куди вирішили вступати після школи?
- Справа в тому, що мені, крім фехтування, подобалася ще й автотехніка. Ось і вирішив вступити до Харківського автодорожнього технікуму. Навчався старанно, предмети були цікавими, а тому після закінчення технікуму вирішив отримати диплом про вищу освіту в Харківському автодорожньому інституті.
- В'ячеславе Анатолійовичу, і, озброївшись теоретичними знаннями, напевно, вирішили їх застосувати на практиці?
- Можна і так сказати. Влаштувався автослюсарем на станцію технічного обслуговування вантажних автомобілів імпортного виробництва. Працював старанно, прислухався до порад досвідчених майстрів, а тому з часом пішов на підвищення. Керівництво станції призначило мене сервіс-менеджером. Це була прекрасна школа для самовдосконалення та придбання сучасного досвіду та знань.
- Скажіть, як розпорядилася доля, що Ви опинилися на КП «Харківводоканал»?
- Тут така історія. На цьому підприємстві вже понад 20 років працює водієм мій кум - Геннадій Скрипців. Ось він і порадив мені спробувати свої сили на КП «Харківводоканал». Я погодився, і тепер про це анітрохи не шкодую.
Мене призначили на посаду механіка автоколони цеху автотранспортних засобів і механізмів Комплексу «Харківводовідведення». Адаптуватися на новому робочому місці було нескладно, адже, працюючи на станціях технічного обслуговування вантажних автомобілів, я набув необхідного досвіду, знань і майстерності. До того ж, всіляку допомогу, особливо на перших порах, мені надавали керівники - Сергій Володимирович Мірошниченко і Вадим Петрович Бобрусь.
- В'ячеславе Анатолійовичу, які першочергові завдання Вам доводиться вирішувати в автоколоні?
- Почну з того, що всі оперативні завдання вирішуємо разом із досвідченими фахівцями - Олексієм Крамаренком та Сергієм Зміївським. Головне для нас забезпечити випуск на лінію технічно справних автотранспортних засобів. Також важливо своєчасно проводити технічні огляди автотранспортних засобів, їх діагностику, а в разі необхідності ремонтувати і відновлювати механізми і вузли. У нас в автоколоні знаходиться близько 150 автротранспортних засобів, і робота кожного з них знаходиться під постійним контролем. До того ж, автотранспортний парк поступово оновлюється сучасною технікою.
І ще один важливий момент. Техніка технікою, але на ній працюють люди. Так ось велика увага приділяється відповідному психологічному стану водіїв, яких відправляємо в рейс. При цьому важливо враховувати настрій людини, чи є у неї проблеми, щоб нічого не заважало виконувати поставлені завдання.
- Скажіть, а як Ваш сімейний тил?
- Разом із дружиною Тетяною виховуємо дочок Маргариту і Катерину, а також сина Руслана. У всіх у них свої захоплення. Наприклад, Руслан займається футболом, Маргарита захоплено робить художній манікюр, а ось Катерина, найменша, з задоволенням слухає казки. У вільний від домашніх клопотів час навідуємося до матері, Валентини Олексіївни, яка проживає за містом. Там працюємо в саду і на городі, а коли випадає вільна годинка, поспішаю з вудкою на водойму...
Ось так і пролетів рік, через кілька днів будемо відзначати новорічне свято. Згадаємо все хороше, що було в минулому році, загадаємо бажання на майбутнє. Думаю, що все збудеться, а головне - в Україну повернеться довгоочікуваний мир і процвітання.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло