Ми завжди з вдячністю згадуємо людей, які нам допомагають в трудовому становленні. Так, Віктор Федорович Гришко з повагою говорить про Віктора Степановича Кузуба, який в далекому 1985 році як керівник Комплексу водопідготовки «Дніпро» зустрівся з ним і посприяв його працевлаштуванню на підприємство. Більш того, ця розмова відклалася у пам'яті і тодішнього керівника Комплексу. Віктор Степанович згадує, що розмовляли вони довго і докладно, цікавився планами майбутнього фахівця, і тоді у нього склалася думка, що цій людині можна довірити найвідповідальніші завдання, і він зробить все для того, щоб успішно їх виконати.
І ось тепер, після багатьох років спільної роботи, Віктор Степанович Кузуб дуже задоволений тим, що тоді не помилився і прийняв на посаду майстра служби аварійно-відновлювальних робіт справжнього професіонала. За цей час Віктор Гришко пройшов хорошу трудову школу, проявив організаторські здібності, продемонстрував уміння згуртувати колектив, займаючи при цьому різні відповідальні посади аж до заступника керівника з експлуатації КВ «Дніпро».
«Про те, що зв'яжу своє життя з цим підприємством, в той час я і не думав. Народився в селі Колонтаїв Краснокутського району. Мій батько, Федір Степанович, працював у сусідньому колгоспі бухгалтером, а мати, Раїса Іванівна, продавцем в місцевому магазині. Тут же я закінчив десятирічку і спробував вступити до Харківського авіаційного інституту. Але, на жаль, спроба виявилася невдалою. Тому пішов служити в армію. А після демобілізації успішно склав вступні іспити в Харківський автодорожній інститут. Навчався на автомобільному факультеті і отримав диплом інженера-механіка. Тут же в Харкові я познайомився і зі своєю майбутньою дружиною Любою, яка вчилася в педагогічному інституті. Деякий час я попрацював в рідному селі, а потім ми вирішили з дружиною переїхати на її батьківщину - в селище Краснопавлівка. Ось тоді-то я і пішов влаштовуватися на роботу в КВ «Дніпро», - розповідає Віктор Гришко.
- Розкажіть, з чого почалися Ваші трудові будні?
- У трудовому колективі, який займався ремонтом і обслуговуванням водоводів, я швидко знайшов порозуміння з колегами, навчався у них працювати професійно, на результат. Ось так і пролетіло дев'ять років. А потім я був призначений на посаду начальника ділянки з експлуатації водопровідних мереж, а пізніше заступником начальника управління «Дніпро» по експлуатації.
- Напевно, Вікторе Федоровичу, нові відповідальні посади вимагали і нових, неординарних підходів до організації виробничих процесів?
- Безумовно. Нам довелося впроваджувати різні нововведення, розробляти та вдосконалювати технологічні процеси. Іноді траплялися і аварійні ситуації, коли доводилося і мені разом з робітниками докладати всіх зусиль для своєчасної та якісної їх ліквідації. Досить часто нас запрошували надати сприяння і допомогу в ліквідації аварій на водопровідних мережах в Харкові... Словом, нас цінували і ставили в приклад керівники головного підприємства.
- Вікторе Федоровичу, зараз Ви керуєте відділом логістики. Які завдання доводиться вирішувати?
- В основному, це забезпечення безперервного виробничого процесу КВ «Дніпро». Для цього комплексу необхідно в достатній кількості мати реагенти для знезараження води, в разі необхідності забезпечувати наявну техніку та обладнання запасними частинами і вузлами, потрібними будівельними матеріалами. У нинішніх умовах вирішувати ці питання непросто, але все ж ми справляємося з цими завданнями. Необхідну допомогу надає і директор Комплексу водопідготовки «Дніпро» Максим Панченко.
- Ви часто повторюєте, що запорука успішної роботи підприємства безпосередньо залежить від високої майстерності та професіоналізму кожного працівника. Кого б хотілося відзначити?
- Професійних трудівників вистачає. Деяких, на превеликий жаль, вже немає поруч, інші на заслуженому відпочинку, але в багатьох, як то кажуть, є ще порох в порохівницях. Тут, в першу чергу, хотілося б відзначити і подякувати Віктору Степановичу Кузубу, Віктору Дмитровичу Колотилу та Валерію Альбертовичу Петросову, у яких я багато чому навчився. І, звичайно ж, Володимира Васильовича Разумова, Юрія Дмитровича Соболєва, Олександра Олександровича Шевченка, Олексія Прокоповича Тютєрєва, Василя Олексійовича Реброва, Володимира Олександровича Починка, Олександра Леонідовича Альнікова, Сергія Дмитровича Корнюхіна, Віктора Михайловича Давискибу, Олександра Володимировича Бусяка і багатьох інших, з якими довелось попрацювати.
- Вікторе Федоровичу, як часто Ви буваєте на своїй малій батьківщині - в селі Колонтаїв?
- Коли видається вільний час від щоденних турбот, яких вистачає з надлишком. У батьківському домі живе зі своєю сім'єю син Віктор. Він працює в місцевому лісництві, і ми частенько вирушаємо в ліс на «тихе полювання». Місця там мальовничі, прекрасна природа, цілюще повітря, а тому отримуємо хороший заряд бадьорості і незабутні враження.
- Про одне своє захоплення Ви розповіли, а які є ще?
- Свого часу не уявляв себе без полювання. І ось одного разу внучка Ангеліна каже, мовляв, дідусю, недобре зайчиків стріляти. Ось після цього в ліс ходжу, але вже без рушниці. При цьому можу годинку-другу посидіти з вудкою, і тут для мене не важливий улов, головне - спілкування з природою.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло