Успіхи і вагомі економічні результати роботи підприємства залежать не тільки від впровадження новітніх технологій, інвестицій і чітко продуманої стратегії розвитку виробництва фахівцями та керівниками. Не менш важлива роль у цих процесах належить кожному підрозділу, кожному працівнику, який на своєму робочому місці працює високопродуктивно, якісно, задіює всі наявні резерви. Тільки в такому випадку трудовий колектив здатний вирішувати найважливіші завдання. У цьому твердо переконаний директор Комплексу спецмашин і механізмів КП «Харківводоканал» Олександр Власенко. Серед кращих трудівників КСІМа керівник називає машиніста бульдозера 6-го розряду Миколу Товстого. На підприємстві він пропрацював близько 20 років, і за цей час став висококласним майстром своєї справи, здобувши заслужений авторитет у колективі автотранспортного цеху №2.
«Влаштувався я на підприємство в 2002 році. Тут працював мій давній друг Олександр, який якось у розмові і сказав мені, що на ТВО «Харківкомунпромвод» потрібен машиніст бульдозера. Обіцяють гарну заробітну плату, а згодом і вирішення житлового питання. Я звернувся до відділу кадрів підприємства, і мене направили до автотранспортного цеху. Відбулася ґрунтовна розмова, керівник цеху Григорій Діхтяренко цікавився, де я раніше працював, чи знайомий з такою технікою, які у мене плани на майбутнє», - розповідає Микола Товстий.
- І як швидко Ви адаптувалися в новому колективі?
- У колективі мене прийняли радо та доброзичливо, коли я чогось не знав, мені підказували та приходили на допомогу. Тому досить швидко адаптувався в новому колективі. А працювати довелося на потужному бульдозері ДТ-75, на якому, до речі, труджусь і понині. Роботи доводиться виконувати різні. Це і засипка котлованів після аварійно-відновлювальних робіт на мережах, і планування майданчиків, і прибирання місць розриттів. А в зимову пору року, крім планових робіт, також отримую завдання і на усунення снігових заметів на дорогах, що ведуть до водопровідних насосних станцій та інших важливих об'єктів підприємства.
- Миколо Івановичу, напевно, Ви вже в шкільні роки зробили для себе професійний вибір?
- Можна сказати і так. Справа в тому, що народився я в селі Качалівка в Краснокутському районі. Звичайно ж, в шкільні роки подобалося спостерігати за тим, як працює в полі техніка, проводяться посівні та збиральні сільгоспроботи. Тому після восьмирічки влаштувався механізатором в місцеве сільгосппідприємство, закінчив спеціальні курси при ДТСААФ, а згодом переїхав до Харкова. До речі, на КП «Харківводоканал» працює і моя дружина Тетяна, так що у нас вже склалася трудова династія.
- А чи є кому її продовжити?
- Про це ще досить рано говорити. Виховуємо доньку Дарину, яка вчиться в школі. Так що у неї попереду ще багато часу, щоб зробити усвідомлений вибір на майбутнє.
- Миколо Івановичу, як відпочиваєте після напружених трудових буднів?
- Захоплень, як то кажуть, вистачає. При першій можливості разом із сім'єю вирушаємо в Качалівку. Працюємо в саду і на городі. Також з великим задоволенням на світанку вирушаю на рибалку. Це у мене захоплення з дитинства. Як і шахи, до яких пристрастився завдяки шкільному вчителеві фізкультури Віктору Олексійовичу. До речі, беру участь і в шахових змаганнях, які проводяться на підприємстві. А ось коли залишаємося в Харкові, то любимо гуляти в міських парках. Ці прогулянки також залишають незабутні враження, адже кожен раз відкриваємо для себе щось нове, цікаве.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло