Майстер ділянки Московського району управління з обслуговування внутрішньобудинкових систем КП «Харківводоканал» Анатолій Олександрович Кравченко досить часто в колі своїх друзів згадує дитячі роки, які пройшли в селі Івано-Шийчине Богодухівського району. Батько його, Олександр Іванович, працював у місцевому колгоспі ім. Ватутіна механізатором, а ця професія тоді дуже цінувалася серед односельчан. Тому і Анатолій часто придивлявся до того, що робив батько, і навіть іноді намагався йому допомогти. Тому після закінчення восьмирічки хлопець вирішив піти по стопах батька і вступив в Богодухівське СПТУ №1. Там він з захопленням вивчав різні технічні дисципліни, цікавився секретами майбутньої професії автослюсаря. А далі його життя склалося, як і у більшості ровесників. Після закінчення училища трохи попрацював водієм у рідному сільгосппідприємстві, потім його призвали в армію, а після демобілізації знову повернувся в Івано-Шийчине. Тут він зустрів і свою любов - Тамару. Разом з нею вони вирішили шукати своє щастя в місті Харкові.
«Приїхавши до Харкова, я влаштувався в ЖЕК №114 Московського району. Познайомив мене з трудовим колективом його начальник - Дмитро Кузьмич Калиниченко. Про нього у мене залишилися найкращі спогади і як про мудрого керівника, і як про справжнього професіонала, знавця своєї справи. Спочатку я працював покрівельником, потім слюсарем-сантехніком, а потім, коли набрався необхідного досвіду, мене призначили бригадиром. Ще через якийсь час виконував вже обов'язки майстра. Колектив підібрався дружний, один одного розуміли, як то кажуть, з півслова, тому успішно вирішували поставлені завдання», - розповідає Анатолій Кравченко.
- Анатолію Олександровичу, в 2007 році в Харкові пройшла реорганізація житлово-комунального господарства. Як далі склалася Ваша трудова біографія?
- Під час реорганізації кожному працівнику житлово-експлуатаційної контори довелося визначатися, де він буде далі працювати. Я вирішив продовжити працювати майстром дільниці Московського району внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання КП «Харківводоканал». В наші обов'язки входило обслуговування близько 50 багатоповерхових будинків цього району. Багатьох мешканців я добре знав ще з часу роботи в ЖЕКу, а тому непорозумінь не виникало. Також у нас зібралася висококваліфікована бригада, трудівники якої пропрацювали багато років у житлово-експлуатаційному господарстві. Згодом в наші обов'язки ще увійшло обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення, та й тут успішно справляємося з поставленими завданнями, працюємо без збоїв, на совість.
- Напевно, в цьому велику роль відіграє і майстерність працівників ділянки?
- Без сумніву. Наш колектив невеликий, але досвіду йому не позичати. Євген Шевченко, Віктор Лиман, Микола Дьячков, Віталій Курило – це дійсно майстри найвищого класу. До речі, у нас вже склалася трудова династія. По стопах батька Віктора Лимана пішов і його син - Руслан, який досить старанно освоює секрети професійної майстерності і вже працює нарівні зі своїми більш досвідченими товаришами.
- Скажіть, а в яку пору року у Вас особливо гаряча пора?
- Справа в тому, що протягом усього року роботи вистачає, а тому виділити якийсь відрізок часу неможливо. Цього літа багато зусиль доклали для наведення повного порядку в господарстві внутрішньобудинкових систем. У підсумку, спеціальна комісія КП «Жилкомсервіс» не виявила ніяких нарікань про виконану нами роботу. Зараз, крім проведення ремонтних робіт і замін внутрішньобудинкових систем, також серйозно займаємося і внутрішньобудинковими системами зливової каналізації. Справа в тому, що в деяких будинках вони вже знаходяться в аварійному стані, а тому проводимо заміну таких ділянок. Встановлюємо нові системи зливової каналізації, які справно прослужать довгі роки...
- Анатолію Олександровичу, цікаво, чи підтримуєте Ви зв'язок зі своєю малою батьківщиною. Чи часто буваєте в Івано-Шийчиному?
- В одній відомій пісні є такі слова: «Но все также ночью снится мне деревня». Таке буває і в мене. Тому при найменшій можливості вирушаю в Івано-Шийчине, де із задоволенням працюю в саду і на городі. Є тут у мене і власна міні-пасіка, яка складається з декількох вуликів. Потім, взимку, сім'я із задоволенням п'є чай з цілющим медом. А ще є у мене одне захоплення - у вільний час вирушаю в ліс, де збираю гриби. Іноді мене супроводжує на «тихе полювання» і найменша внучка – Ганнушка. Для неї відвідування лісу - колосальне задоволення, тут вона з великим інтересом слухає спів птахів. Ось так я і працюю, і відпочиваю.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло