Начальник ділянки Немишлянського району управління з обслуговування внутрішньобудинкових систем КП «Харківводоканал» Іоланта Петрівна Дика згадує, що в дитинстві багато дітей часто цікавилися, чому батьки назвали її таким незвичайним ім'ям. Мовляв, інша справа - Валентина, Надія або Марина, а тут - Іоланта. Потім її мати, Тамара Василівна, розповіла їй, що свого часу вона подивилася ліричну оперу Петра Чайковського «Іоланта», і їй дуже сподобалося таке незвичайне ім'я головної героїні. З цим погодився і батько дівчинки, Петро Олексійович. Ось з таким ім'ям Іоланта Дика впевнено крокує по життю.
У шкільні роки вона активно займалася громадським життям, відвідувала творчі гуртки, старанно вчилася, у вільний час організовували цікаві вечори відпочинку. Згодом зробила свій професійний вибір - поступила в Харківський електромеханічний технікум транспортного будівництва.
«Роки навчання в технікумі запам'яталися надовго. По-перше, багато часу проводила за книгами, готувалася до заліків та іспитів, а по-друге, нові цікаві знайомства, нові друзі та незабутні вечори відпочинку. А ще була поїздка на практику в Забайкалля. Прибули ми на місце - і обімліли: наші вагончики, де ми повинні були жити, затопило холодною водою. Звичайно, зараз би добре подумала, чи залишатися тут, але ми були молоді, повні ентузіазму, і з великим завзяттям приступили до роботи. Ось так швидко і пролетіли роки навчання. Потім був випускний вечір в технікумі, нам вручили дипломи спеціалістів, але ось з направленням на роботу вже не склалося», - розповідає Іоланта Дика.
- У такому разі, Іоланто Петрівно, скажіть, на якому підприємстві Вам довелося почати трудову діяльність?
- Довго шукати роботу не довелося, мене прийняли технологом в техвідділ на Харківський завод металоконструкцій. Зустріли мене в колективі доброзичливо, коли треба підказували, а тому я досить швидко увійшла в курс справи. Але так склалися сімейні обставини, що мені довелося звільнитися з підприємства. Новим місцем роботи стала житлово-експлуатаційна контора №94, де я почала трудитися рядовим працівником. А потім, за п'ять років, мене призначили майстром в цьому же ЖЕКу. Було нелегко, адже я ще заочно навчалася в Харківському інженерно-будівельному інституті за спеціальністю «Водопостачання та водовідведення». Але труднощі мене тільки загартовували.
- І як же пройшла Ваша адаптація на новій посаді?
- Як я вже говорила, на той час у мене був уже певний досвід і вміння. Тому особливих складнощів не виникало. Колектив підібрався сумлінний, виконавчий. Доводилося займатися багатьма питаннями - це водопостачання квартир, каналізація, ремонт покрівлі... Словом, головна наша задача була утримувати дома і прилеглі території в належному порядку. А в 2007 році відбулася житлово-комунальна реформа, і я перейшла працювати майстром ділянки Немишлянського району внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання КП «Харківводоканал».
- Іоланто Петрівно, кожна реформа, загалом, передбачає збільшення ефективності виробництва і підвищення продуктивності кожного працівника. Згодні з цим?
- Безумовно. Якщо раніше працівники ЖЕКів займалися всіма напрямками комплексно в обслуговуванні будинків, то тепер кожне підприємство само проводить необхідні ремонти та стежить за станом своїх комунікацій. Звичайно ж, спершу нам довелося докласти чимало зусиль, щоб привести в належний стан внутрішньобудинкові системи холодного водопостачання, адже вони перебували в незадовільному стані. Термін їх експлуатації закінчувався, а тому серйозно зайнялися заміною та капітальним ремонтом цих систем. Упевненості додавало те, що колектив, яким тоді керував досвідчений фахівець Валерій Харлан, прекрасно розбирався у всіх професійних нюансах цієї справи.
- У 2015 році Вас призначили керівником дільниці. Що пригадується в першу чергу?
- Напевно, те, що в цьому ж році в обов'язки працівників ділянки увійшло і обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення. Наш підрозділ, як то кажуть, посилився фахівцями та працівниками цього напрямку, швидко знайшли взаєморозуміння та стали сумлінно працювати. На жаль, у багатьох будинках термін експлуатації внутрішньобудинкових систем водовідведення вже вийшов, а тому доводиться займатися заміною та капітальним ремонтом цих систем. І ще одне: на жаль, тривають випадки, коли з квартир в системи водовідведення потрапляють побутові предмети, залишки їжі, речі і «забивають» стояки. Це в свою чергу призводить до аварійних ситуацій, які доводиться нам усувати. Тому я звертаюся до харків'ян з наполегливим проханням, щоб вони використовували раковини і унітази тільки за призначенням.
- Іоланто Петрівно, у Вас на ділянці працюють майже всі чоловіки. Чи не виникають у зв'язку з цим якісь недомовки?
- Ні в якому разі. Колектив у нас дуже дружний, з багатьма разом працюємо чимало років, а тому розуміємо один одного з півслова. Так що претензій не маю ні до кого.
- Словом, на роботі у Вас повний порядок. А чим займаєтеся у вільний час, які захоплення?
- Якщо чесно, то дуже люблю готувати різні смачні страви. За це мені дякують рідні та друзі. Але ще більше часу я приділяю своїм онучкам - Єлизаветі і Еліні. Вони ще маленькі, тому вимагають великої і постійної уваги. І ще одне: якщо з'являється вільний час, то із задоволенням дивлюся такі фільми, як «Любов і голуби», «Москва сльозам не вірить» та інші. Від їх перегляду отримую колосальне задоволення та насолоду.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло