Так уже склалося в житті, що після закінчення восьмирічки Михайло Кассапов в числі інших ровесників поїхав піднімати цілинні землі. Їх загін розташувався в 300 кілометрах від Актюбинська. Ось так і почалася трудова біографія Михайла Титовича.

«Цілинна епопея запам'яталася надовго. За кожним з нас закріпили нову техніку, і ми з весни до осені піднімали цілинні землі. Були молоді, енергійні і вірили, що робимо важливі справи. А потім був призов до армії, і мене направили до навчальної школи механіків-водіїв середніх танків до міста Остер. Очолював її генерал-майор Микола Степанович Юденцов. Він з колишніх фронтовиків, був вимогливий, але водночас і шанобливо ставився до солдатів. Часто сам сідав у танк і демонстрував нам майстерність управління і ведення вогню. Завжди міг підтримати і словом, і ділом. По закінченні танкової школи мене направили до мотострілкової дивізії, яка розташувалася в Сумах. Поступово втягнувся в нелегкі армійські будні і вирішив залишитися в рядах збройних сил», - розповідає Михайло Кассапов.

- Михайле Титовичу, напевно, були і пам'ятні місця служби?

- Знаєте, кожне з них мені дороге по-своєму. Ось, наприклад, Камчатка, де я служив уже в військах протиповітряної оборони. Тут у нас була, як то кажуть, одна дружна сім'я - разом служили, разом збиралися за святковим столом. І коли, через п'ять років, настав час ротації, то покидали Камчатку з сумом, їхати не хотілося. Звичайно ж, часто згадую і виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан. У цій країні довелося побачити багато - і хороше, і не дуже. Але завдяки мужності, відвазі і взаємовиручці наших солдатів і офіцерів вдалося з честю впоратися з поставленими завданнями...
Завершив свою військову службу в 1986 році в частині протиповітряної оборони в Харкові в званні прапорщика. Армійські роки пролетіли непомітно, але ніколи не шкодував про те, що вибрав саме цей життєвий шлях.

- Упевнений, Ви не з тих, хто довгий час може перебувати без діла.

- Абсолютно вірно. Звичайно ж, кілька місяців відпочив, переосмислив прожите і в один з днів випадково побачив оголошення. У ньому йшлося про те, що на підприємство міського каналізаційного господарства потрібні машиністи насосних установок. Я відгукнувся на це оголошення і невдовзі працював на підприємстві.

- Михайле Титовичу, скажімо так, а в якому стані тоді перебувало каналізаційне господарство?

- Мені розповідали, що в 1986 році протяжність міських мереж і колекторів досягала 1200 кілометрів, а потужності каналізаційних станцій забезпечували до 850 000 кубометрів стоків на добу. Це були дуже серйозні масштаби, а тому всі причетні до цієї справи прекрасно розуміли всю відповідальність і важливість виконання своїх службових обов'язків.

- Ви швидко увійшли в курс справи? Труднощів не виникало?

- Якось відразу влився в колектив, а відповідно товариші допомогли і детально розібратися в особливостях професії. Поступово набирався досвіду, намагався все вивчити до дрібниць, а з часом і сам давав корисні поради молодим працівникам. А ще дуже допомагало те, що такі керівники підприємства, як Юхим Борисович Клейн, Іван Васильович Корінько, Олександр Миколайович Коваленко, Віктор Васильович Булгаков завжди знаходили час допомогти трудівникам не тільки добрим словом, а й корисною справою. Тому і справи у нас йдуть на лад, і всі завдання нам до снаги.

- Михайле Титовичу, добре пам'ятаєте події під час техногенної аварії на Диканівських очисних спорудах?

- Не тільки пам'ятаю, але і брав активну участь в ліквідації наслідків аварії. Коли вона трапилася, Іван Васильович Корінько оперативно зібрав машиністів насосних установок і сказав, що слід докласти всіх зусиль, щоб якомога швидше виконати відповідні відновлювальні роботи. Вважаю, що успішно виконали поставлене завдання.

- Напевно, для вас уже давно не секрет, як працює та чи інша міська насосна стація водовідведення, яка у них специфіка?

- Та й тут для мене немає ніяких секретів, адже довелося попрацювати буквально на всіх каналізаційних насосних станціях. У кожної з них є свої особливості, але головне те, щоб насосне обладнання працювало справно, без збоїв. Для цього треба уважно стежити за роботою обладнання і вчасно проводити його профілактику. Зараз я працюю на каналізаційній насосній станції №4-а «Основ'янська». І тут у нас у всьому повний порядок.

- Михайле Титовичу, а коли випадає вільний час, де його проводите?

- Намагаюся якомога більше приділити часу дачній ділянці. Із задоволенням працюю в городі і саду. Також люблю погуляти в лісі, це для мене справжній гармонійний відпочинок.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло