Молоді роки майстра служби водопровідних мереж Новобаварського району КП «Харківводоканал» Василя Сергієнка багаті на цікаві спогади і події, які досі його хвилюють. Коли він навчався в Харківському автодорожньому технікумі, то разом зі своїми однолітками брав участь у будівництві так званої «Малої Байкало-Амурської магістралі». Це було для юнака серйозне випробування, адже доводилося в непростих умовах виконувати будівельні роботи. Тут, як то кажуть, людина перевірялася на міцність і професіоналізм.
Ці якості Василю Володимировичу сталися в нагоді і тоді, коли він служив прикордонником в Туркменістані на кордоні з Іраном. Незважаючи на спеку, і в той же час холодні ночі, він з друзями стійко переносив тяготи відповідальної служби, захищаючи південні рубежі нашої держави. Відтоді, як то кажуть, багато води спливло. Ось зовсім нещодавно виповнилося 36 років, як Василь Сергієнко працює на КП «Харківводоканал». Здавалося б, за ці роки все увійшло в свою колію. Але і зараз трапляються серйозні аварії на трубопроводах, які оперативно треба усунути, щоб якомога швидше харків'яни були знову з водою.
«Таких прикладів можу назвати чимало, але головне те, що в службі водопровідних мереж Новобаварського району працюють висококваліфіковані та досвідчені майстри своєї справи. Це і зумовлює кінцевий позитивний результат проведення аварійно-відновлювальних робіт. Всі наші ремонтники свого часу пройшли хорошу школу у досвідчених наставників, а тому готові впоратися з будь-яким завданням», - розповідає Василь Сергієнко.
- Василю Володимировичу, а яка, скажімо так, Ваша історія працевлаштування на КП «Харківводоканал»?
- Справа була на початку 80-х років. Працював я слюсарем-випробувачем на заводі імені Малишева. Спочатку все мене влаштовувало, але коли одружився, гостро постало житлове питання. Справа в тому, що перспективи отримати житло в найближчому майбутньому на заводі були дуже примарні, а тому стали з дружиною Тетяною підшукувати варіанти. І незабаром зустрілися з її двоюрідним братом Олексієм, який і запропонував перейти на роботу в ТВО «Харківкомунпромвод», де досить швидко трудівникам вирішували проблему з житлом. І ось 1 червня 1983 року я почав працювати на підприємстві слюсарем аварійно-відновлювальних робіт служби водопровідних мереж нинішнього Новобаварського району.
- Як пройшов процес Вашої перекваліфікації?
- На мій погляд, досить успішно. Швидко влився в трудовий колектив і спершу мені допомагав освоювати тонкощі професії Володимир Новіков. Він згодом ще й став не тільки справжнім другом, а й кумом. Ось так набирався досвіду, вчився у справжніх майстрів-ремонтників і незабаром сам міг впоратися зі складним завданням.
- До речі, Василю Володимировичу, а житлове питання вирішилося?
- Безумовно. З цим проблем не виникло, і незабаром ми були забезпечені службовим житлом. Цікаво і те, що мені не раз надходила пропозиція перейти на роботу в службу водопровідних мереж іншого району. Обіцяли, як то кажуть, найкращі житлові умови, але я не приймав пропозицію і завжди залишався вірним Новобаварському району.
- Скажіть, а чим цей район Вам дорогий? У чому його специфіка в плані водопровідного господарства?
- Напевно, тим, що це старий район і тут чимало своїх пам'яток і, скажімо так, знакових місць. У професійному плані - в Новобаварському районі дуже великий приватний сектор і тут є свої робочі моменти. До речі, в деяких місцях є трубопроводи, яким вже понад 100 років. Ну, це так, невеликий історичний відступ.
- Василю Володимировичу, в останні роки керівництво КП «Харківводоканал» на чолі з Віталієм Пановим велику увагу приділяє заміні мереж водопостачання. Як з цим в Новобаварському районі?
- І тут у нас повний порядок і для початку наведу такий приклад. Ось в минулому році в районі 1-го Тираспольського провулка переклали близько одного кілометра трубопроводу. Так з того часу і забули про аварії на водогоні в тих місцях, а до цього доводилося по кілька разів на тиждень займатися ремонтом мереж водопостачання. В цьому році, зокрема, провели перекладку ділянки водоводу по вулиці Свинаренка і, як то кажуть, ремонтники забули туди дорогу. Так що продовжуємо працювати в цьому важливому напрямку.
- Ясна річ, що досвідченим працівникам завжди приємно, коли справа їхнього життя передається в надійні руки молоді. Як із цим у Вас справи?
- Як каже наш заслужений ветеран Микола Іванович Животченко, і нас учили, і ми навчимо. Так що завжди радіємо, коли в районну службу водопровідних мереж влаштовується молодь, яка буде гідною зміною нашим ветеранам. Ось тут би відзначив Армена Овакемяна і Віталія Кліща.
- Василю Володимировичу, а хтось із Ваших родичів працює на КП «Харківводоканал»?
- На підприємстві зараз працюють слюсарями аварійно-відновлювальних робіт мереж водопостачання два зятя. Принагідно ділюся з ними своїм досвідом, який, впевнений, обов'язково стане їм у нагоді. Звичайно, займаюся не тільки виробничими справами, у вільний час часто навідуюся в селище Пересічне, де живе моя мама Катерина Іванівна. Допомагаю їй по господарству, на городі і в саду... Словом, кожен день у мене зайнятий корисними і приємними турботами.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло