Після закінчення школи Сергій твердо вирішив вступити на факультет технічного сервісу в Харківський національний інститут сільського господарства імені Петра Василенка. І його мрія збулася - успішно склав вступні іспити і вже восени приступив до занять.

«В інституті відразу з великим інтересом почав вчитися. Предмети мені подобалися, а особливо ті, до яких треба було підходити з творчим мисленням. Крім цього, в школі я захоплювався кресленням, і це мені стало дуже в нагоді в вузі. Загалом, деякі іспити мені вдавалося здавати, як то кажуть, автоматом. Та й з іншими предметами труднощів не виникало. У підсумку, інститут закінчив з червоним дипломом», - розповідає Сергій Зміївський.

- До речі, а Вам не надходила пропозиція залишитися в інституті?

- Так, було і таке. Але справа в тому, що мені хотілося застосувати свої теоретичні знання на практиці, а тому відхилив привабливу пропозицію. По закінченню навчання порадився з батьками і вирішив влаштовуватися на КП «Харківводоканал».

- Сергію Володимировичу, яке було враження від підприємства після того часу, коли Ви побували на ньому в дитинстві з батьком?

- Мені відразу все сподобалося. На співбесіді з директором Комплексу спецмашин і механізмів Олександром Власенко прийшли до повного взаєморозуміння. Він запропонував мені для початку посаду слюсаря з ремонту дорожньо-будівельної техніки. За словами Олександра Михайловича, це було необхідно для того, щоб я детально ознайомився з технікою, досконально дізнався пристрій різних агрегатів і вузлів, вмів їх ремонтувати. Я, не роздумуючи, погодився і був прикомандирований до досвідченого і мудрого наставника Олексія Олексійовича Шматько. Ось із ним і засвоїв багато секретів професійної майстерності. Прислухався, буквально, до кожного слова Олексія Олексійовича, а тому досить швидко увійшов в курс справи. І вже незабаром керівництво Комплексу спецмашин і механізмів запропонувало мені посаду механіка. А потім, після реорганізації, мене перевели механіком у цех автотранспортних засобів і механізмів Комплексу «Харківводовідведення».

- У новому для Вас підрозділі також швидко освоїлися?

- Безумовно. Вже знав багатьох хлопців, а вони в свою чергу мене. До того ж, тут працює мій батько, який користується великим авторитетом і повагою. Тому коли став до виконання своїх службових обов'язків, мав певний досвід, а в разі потреби підтримку товаришів.

- Сергію Володимировичу, професія механіка дуже відповідальна і важлива. Якими якостями треба володіти в першу чергу?

- По-перше, треба досконально знати пристрій техніки, її механізмів і вузлів. Також необхідно розуміти, скажімо так, вузькі місця, де теоретично може статися під час рейсу або робочого процесу поломка. Але головне - це основні вузли техніки, які завжди повинні бути в ідеальному стані. Простіше кажучи, це управління, гальма, колеса і багато іншого. Тут завжди слід звертати пильну увагу, а в разі виявлення несправностей, обов'язково вжити всіх заходів для їх усунення.

- А на який час доводиться, скажімо так, пік роботи механіків?

- Це ранкові години, коли автотранспортні засоби відправляються на виконання поставлених завдань. Разом з механіками В'ячеславом Моргуном і Олексієм Крамаренко беремося перевіряти технічний стан автотранспорту і механізмів. Процес цей у нас налагоджений поетапно, до справи ставимося скрупульозно, не упускаючи найменшої несправності. А після того, як техніка вийшла в рейс, зокрема допомагаємо ремонтникам автотранспорту, як то кажуть, і словом, і ділом. У разі ж необхідності, звертаємося за допомогою до заступника начальника цеху Вадима Петровича Бобруся, який завжди йде нам назустріч.

- Сергію Володимировичу, з надходженням на підприємство нової техніки, наприклад, екскаваторів JCB, ефективність проведення різних робіт підвищилася?

- Звичайно ж, адже ці екскаватори здатні виконати вчасно і якісно складні технічні операції. Але всім відомо, що технікою керують люди, а тому підвищується кваліфікація і майстерність машиністів екскаваторів. Все це в комплексі і забезпечує необхідний результат.

- Скажіть, а крім захоплення технікою, які у Вас ще інтереси?

- Інтересів, як то кажуть, вистачає, а от з часом виходить не завжди. Проте, завжди з нетерпінням чекаю моменту, коли вдається посидіти на ставку з вудкою. Це також моє захоплення з дитинства, яким дуже дорожу. До речі, одного разу вдалося мені зловити і білого амура вагою в п'ять кілограмів. Пам'ятаю, тоді радості не було меж, адже вивуджував рибу протягом півгодини. А ще із задоволенням катаюся на велосипеді, намагаюся якомога частіше бачитися з друзями, яких у мене багато.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло