Так уже сталося, що рідна домівка оператора мулових полів Міських очисних споруд водовідведення №1 Костянтина Карякіна знаходиться на вулиці Лелюківська і розташована буквально в ста метрах від його місця роботи. Дуже зручно, встав вранці - і вже за кілька хвилин ти вже на очисних спорудах. А ось із рідною садибою пов'язана ціла сімейна епоха. Зокрема, тут народився, жив і працював його дід Кирило Іванович, який ще в далекому 1929 році прийшов майстром на це підприємство і трудився тут до самого виходу на заслужений відпочинок. Багато цікавих і повчальних історій розповів ветеран підприємства своєму онукові про ті події, які розгорталися тут в довоєнні і післявоєнні роки, про своїх вірних товаришів і друзів. Здавалося б, що Костянтин після закінчення школи також піде по стопах навченого життєвим досвідом діда, але склалося по-іншому, і він вступив до технікуму радянської торгівлі.
«У технікумі старанно освоював спеціальність механіка по торговому обладнанню. У нас були хороші і досвідчені викладачі, а тому багато чому навчився, і ці знання мені стали в нагоді в майбутньому. При цьому ніколи не забував настанови діда і мудрі поради батьків. Ось, наприклад, вони говорили, що роботу треба знайти до душі і тоді вона буде приносити задоволення і радість», - розповідає Костянтин Карякін.
- Костянтине Миколайовичу, і Ви завжди дотримувалися цієї поради?
- Безумовно. Де б не працював, завжди намагався зробити свою роботу якнайкраще. Але при цьому завжди вчився, осягав нові для себе секрети професійної майстерності.
Ось, наприклад, працюючи на меблевій фабриці, пройшов шлях від слюсаря до начальника майстерні з ремонту меблів. Крім цього, попутно освоїв ще кілька спеціальностей, а головне отримував справжнє задоволення від виконаної роботи.
- Ви згодні з відомим твердженням про те, що вчитися ніколи не пізно?
- Справа в тому, що це, скажімо так, і один з моїх життєвих постулатів. Крім того, що завжди намагався осягнути для себе нове в професійному плані, також ще і здобув вищу освіту. Свого часу закінчив Харківський інститут інженерів комунального будівництва і тут навчався з великим старанням.
- Костянтине Миколайовичу, а в якому році Ви прийшли на КП «Харківводоканал»?
- Справа була якраз на мій день народження. Передісторія тут така: на початку 90-х років минулого століття багато підприємств опинилися в непростій економічній ситуації, а тому почалися скорочення, а люди намагалися знайти нову роботу. Не став виключенням і я, а тому звернувся до відділу кадрів Диканівських очисних споруд. Тут мені пішли назустріч і запропонували посаду оператора насосної станції. І ось 23 червня 1992 роки я став до виконання своїх службових обов'язків.
- Напевно, довелося з «нуля» вивчати специфіку нової професії?
- Як уже казав, вчитися мені завжди подобалося. А коли тебе підтримують такі професіонали своєї справи, як Михайло Іванович Ползик, Раїса Алозіївна Леухіна, Рита Юхимівна Воєводіна, то все схоплюєш буквально на льоту. Ось так і я швидко увійшов у курс справи, і незабаром нарівні з товаришами підтримував технологічний процес на станції, обслуговував насосне обладнання і виконував інші технічні завдання.
- Костянтине Миколайовичу, напевно, нарівні з багатьма трудівниками підприємства брали участь в ліквідації техногенної аварії на Диканівських очисних спорудах? Які залишилися спогади?
- В першу чергу згадується організованість і згуртованість всіх учасників ліквідації наслідків аварії. Діяли грамотно і своєчасно, кожен знав своє завдання, і все це в комплексі дозволило домогтися позитивного результату.
- Зараз ви працюєте оператором мулових полів. Яка тут специфіка?
- На перший погляд, здається, що робота менш відповідальна, ніж, скажімо, оператор насосної станції. Але це далеко не так, адже доводиться приділяти багато часу і сил для того, щоб підтримувати мулові поля в порядку і постійній готовності. І тут один з головних ворогів цих майданчиків - вогонь. Після загоряння, яке може статися внаслідок кинутого недопалка або з іншої причини, зупинити пожежу дуже проблематично. Тому в цьому напрямку проводиться велика робота з недопущення пожеж.
- Костянтине Миколайовичу, мені розповідали, що Ви дійсно майстер на всі руки. А чим найбільше любите займатися?
- Ну, це все перебільшено, хоча дійсно дуже подобається допомагати людям. Наприклад, можу відремонтувати меблі, відремонтувати електрообладнання та багато іншого. І кращої для мене немає нагороди, коли на обличчях людей сяють посмішки від виконаної роботи. Також люблю поратися на городі і в саду. Це дає можливість цілий рік обходитися власними овочами і фруктами. А ось коли настають холоди, то із задоволенням займаюся обробкою корчів. Як кажуть друзі, у мене виходять досить хороші роботи. Але все це, скажімо так, відходить на другий план, коли мова заходить про доньку Ксенію і внучку Софію. Оскільки вони живуть у Львові, я дуже ціную дні, коли з ними вдається побачитися. З ними я по-справжньому щасливий і завжди готовий проводити весь вільний час!
Інтерв'ю провів Ігор Тесло