Одним із ініціаторів створення унікальної програми підготовки висококваліфікованих фахівців став начальник відділу науки та інновацій КП «Харківводоканал», доцент Микола Горох. Він справедливо вважає, що в нинішніх умовах підприємству потрібні фахівці, які здатні вирішувати складні завдання подальшого стратегічного розвитку підприємства і впровадження інноваційних технологій в сферах водопостачання та водовідведення. Тому нинішні випускники і покликані успішно втілити в життя намічені плани.

«Біля витоків цієї ініціативи свого часу стояв колишній заступник генерального директора - директор Департаменту зі стратегічного розвитку, науки та інвестицій підприємства Іван Васильович Корінько. Її цілком підтримав генеральний директор КП «Харківводоканал» Віталій Панов. Але першим випуском наша тісна співпраця з Харківським національним університетом міського господарства ім. О.М. Бекетова ні в якому разі не завершується. Уже сформована наступна навчальна група», - розповідає Микола Горох.

- Миколо Прохоровичу, ви є, якщо можна так сказати, одним з наукових фундаторів підприємства. А з чого все почалося?

- Все почалося в далекому дитинстві, коли в селі Криски Чернігівської області я навчався в місцевій школі. Уже тоді з великим ентузіазмом і завзяттям вивчав шкільні дисципліни. Виходило непогано, і школу закінчив на «відмінно». Наступним навчальним закладом став Шосткинський хіміко-технологічний технікум. І, природно, вінцем моїх зусиль і навчання став диплом інженера-механіка Харківського політехнічного інституту. Головне, що я зрозумів в цьому процесі, необхідно постійно поглиблювати знання і вміти ефективно їх використовувати.

- Скажіть, а де був зроблений перший запис у вашій трудовій книжці?

- Життєві обставини склалися так, що свою трудову діяльність я почав в 1960 році слюсарем-наладчиком харківського заводу «Харпластмас». Мабуть, зі своїми обов'язками справлявся добре, тому пішов на підвищення - спочатку мене призначили конструктором технічного відділу, а пізніше - механіком цеху цього заводу. Потім майже три роки служив в армії, а після демобілізації повернувся до Харкова. Обіймав відповідальні посади на різних підприємствах - працював заступником головного механіка заводу «Харпластмас», головним механіком і заступником головного інженера заводу «Гідропривід», директором заводу «Хімпобутвиробів».

- Миколо Прохоровичу, в 1997 році ви перейшли працювати начальником цеху комплексної утилізації осаду стічних вод, промислових і побутових відходів КБО «Безлюдівський». Хто був ініціатором, так би мовити, вашого переходу?

- Головну роль в цьому зіграв на той момент керівник КП КХ «Харківкомуночиствод» Іван Васильович Корінько. Він, буквально, заразив мене передовими ідеями і технологіями в різних напрямках, які були дуже актуальні. Зокрема, дуже гостро стояла проблема в Харкові з полімерними відходами. Вони накопичувалися у величезній кількості, і з цим треба було якомога швидше щось вирішувати. Тоді на рівні керівництва міста було прийнято рішення про будівництво «Дослідно - експериментального виробництва з переробки полімерних відходів потужністю 1500 тонн на рік». Безпосередню участь у реалізації цього проекту взяв і я. І ось у квітні 2001 року Державна комісія прийняла в експлуатацію цей, безумовно, найважливіший об'єкт. Після того, як ця проблема була вирішена, у мене з однодумцями з'явилася ще одна перспективна ідея. Суть її полягала в тому, щоб з цих полімерних відходів виробляти новаторську продукцію для потреб комунального господарства міста. Вибір припав на розробку сучасної і навіть у чомусь революційної технології виготовлення кришок люків і решіток дощоприймальних систем водовідведення міста із вторинних полімерних відходів.

- А чому ваш вибір припав саме на ці вироби?

- На те були свої причини. По-перше, існуючі чавунні кришки люків і ґрат дощоприймальних систем уже давно стали легкою здобиччю крадіїв металу. Внаслідок цих крадіжок травмуються люди, відбуваються дорожні аварії і забруднюється навколишнє середовище. По-друге, вартість виготовленої продукції з полімерних композицій майже в два рази дешевше, на відміну від вітчизняних аналогів, зроблених з чавуну. До того ж, наші кришки абсолютно не користуються попитом у любителів металобрухту. При цьому найголовнішим завданням розробників було те, що за технічними характеристиками полімерні вироби повинні були перевершувати існуючі. І, як то кажуть, шляхом багатьох випробувань, а іноді і помилок, ми домоглися задуманого. З гордістю можу сказати, що наші вироби є кращими, і аналогів їм не існує, що підтверджено відповідними патентами. Авторський колектив створив унікальний хімічний склад виробу, який здатний витримати навантаження в 40 тонн і більше. При цьому, як показали багаторічні випробування, кришка і корпус після суворої зими і протягом спекотного літа повністю зберегли свої властивості і не деформувалися.

- Миколо Прохоровичу, а якщо перейти до деяких кількісних показників?

- І тут у нас є певні успіхи. Зокрема, за період з 2011 по 2018 року виготовлено та встановлено близько 5000 комплектів люків оглядових колодязів в основному в Харкові, а також у Полтаві і Дніпрі. Понад 1800 комплектів люків оглядових колодязів з армованих вторинних полімерних композиційних матеріалів (ВПКМ) встановлено в Харкові. Ніяких претензій і рекламацій на них не надходило. Зараз керівництвом КП «Харківводоканал» розглядається питання про освоєння промислового виробництва великогабаритної продукції з ВПКМ для потреб комунального господарства міста Харкова. А це не тільки випуск люків оглядових колодязів різних модифікацій, а й решіток дощоприймача зливостічних колодязів, оглядових колодязів та водорозбірних колонок. До речі, нашими виробами цікавляться і за кордоном.

- Скажіть, а як йдуть справи з конкуренцією в цьому напрямку?

- Дійсно, підприємства не тільки в Україні, а й за кордоном займаються виробництвом полімерних виробів. У західних країнах вони виготовляються з первинної сировини полімерів і це досить дороге задоволення. Ми ж, повторюся, пішли шляхом використання вторинної сировини, яке перероблено з полімерних відходів за прогресивною технологією. Скажу так: конкуренції ми не боїмося.

- Безсумнівно, ви зробили великий внесок в науку, маєте державні нагороди та заохочення. Напевно, продовжуєте займатися і науково-викладацькою діяльністю?

- Безумовно. Адже завжди треба і самому вдосконалювати свої знання та навички, і в міру можливості передавати свій досвід майбутнім виробничникам і вченим. Зокрема, я є автором понад 140 наукових публікацій, в тому числі 15 навчальних та навчально-методичних посібників, і наукових досліджень в області широкого використання полімерних відходів для виробництва надміцних виробів в житлово-комунальному господарстві. Багато вже зроблено, але багато ще належить зробити в майбутньому. Також продовжую і викладацьку діяльність, якою займаюся не одне десятиліття. І тут найкращою нагородою для мене є успіхи студентів, їх творчий пошук і неординарне мислення у реалізації тих чи інших проектів.

- Миколо Прохоровичу, скажіть, а ви не втрачаєте зв'язок із малою батьківщиною?

- Звичайно ж ні. Уже багато років у міру сил і можливостей підтримую дітей із рідної школи. Вірю, що вони обов'язково стануть справжніми людьми і творцями, досягнуть ще більших успіхів, ніж домігся я. Адже недарма говорять, що учні обов'язково повинні досягти більшого, ніж їх наставники.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло