Через кілька днів усі ми будемо святкувати Міжнародний жіночий день - 8 березня. В цей день чоловіки дарують жінкам квіти і подарунки, допомагають накривати святковий стіл і виголошують тости за своїх улюблених і дорогих. Готується до 8 березня і начальник ділянки експлуатації будівель і споруд Комплексу «Харківводовідведення» Олександр Бабич. Він розповідає, що вже багато років традиційно дарує своїй мамі Катерині Яківні її улюблені мімози, а ось для дружини Людмили у Олександра Григоровича свій подарунок - кімнатні троянди. А є ще й дві доньки - Катерина і Тетяна, яким батько дарує тюльпани і нарциси. Так що напередодні Міжнародного жіночого дня Олександр Бабич з раннього ранку навідується на базар і вибирає найкрасивіші квіти для своїх улюблених жінок. А вже за святковим столом він згадує прожиті роки, настанови матері, перші зустрічі з майбутньою дружиною і народження дочок.
«Народився в селищі Коломак, що на Харківщині. Потім була Прибалтика, а школу я закінчив вже в Харкові. Вступив до будівельного технікуму за спеціальністю «Архітектура». Після його закінчення трохи попрацював, а потім мене призвали в армію. Служив в повітряно-десантних військах, багато чому там навчився, а головне - завжди йти і домагатися поставленої мети», - розповідає Олександр Бабич.
- Після служби в армії ви пішли працювати за фахом?
- Ні, попрацювати не довелося. Справа в тому, що я вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту. Багато часу йшло на навчання, але, як то кажуть, влаштувалося і особисте життя. Познайомився з дівчиною Людмилою, зустрічалися, а потім і одружилися. Зараз у нас дві дочки і троє онуків - велика дружна сім'я.
- Олександре Григоровичу, де ви почали своє трудове життя після закінчення навчання?
- За направленням інституту я працював інженером-конструктором в Українському фізико-технічному інституті Академії наук України. Через деякий час перейшов працювати в Харківський трест «Облагроспецмонтаж». Ми обслуговували Валківський, Нововодолазький і частину Харківського району. Готували до здачі житлові будинки, соціальні об'єкти, а саме - підводили каналізаційні та водопровідні мережі, встановлювали вентиляцію, сантехніку. Спочатку все складалося вдало, замовлень було багато, але з часом справи пішли гірше. Тому довелося шукати нове місце роботи. І тоді моя мама, яка працювала на КП КГ «Харківкомуночиствод», порадила звернутися до відділу кадрів цього підприємства. І ось 1 березня 1996 року я був зарахований монтажником технічних трубопроводів 5-го розряду на ділянку по ремонту мереж каналізації Харкова і окремих населених пунктів області.
- Набутий досвід в тресті допоміг вам швидко освоїтися на новому робочому місці?
- Безумовно. Тим більше, що мене з розумінням зустрів трудовий колектив цього підрозділу, багато слушних порад мені дав начальник ділянки Петро Анатолійович Трипольський. Швидко увійшов в курс справи, освоївся і став працювати нарівні з іншими. До мене з повагою ставилося керівництво і згодом призначило майстром дільниці.
- А як далі складалася ваша трудова біографія?
- У 2002 році на підприємстві почав створюватися новий підрозділ - відділ паспортизації каналізаційних мереж. І ось керівництво запропонувало мені очолити цю важливу ділянку роботи. Починати довелося з нуля. Підібрали фахівців, визначили першочергові завдання і, як то кажуть, процес пішов. Працювали в тісному контакті з міським управлінням архітектури і містобудування. Вони нам надавали необхідну інформацію про місце розташування мереж водовідведення, а ми в свою чергу, детально перевіряли її на місцях і вносили необхідні корективи та уточнення.
- Олександре Григоровичу, а через кілька років ви опинилися на новому місці...
- Сталося так, що мені запропонували досить відповідальну і важливу посаду - начальника центральної ділянки, яка цілодобово забезпечувала ліквідацію аварій на мережах водовідведення. І роботи тут було, як то кажуть, з головою. Виїжджали на місце події в будь-який час доби, в будь-яку погоду. Доводилося вирішувати складні завдання, але дуже допомагало те, що завжди поруч знаходилися керівники підприємства - Іван Корінько, Олександр Коваленко та Віктор Булгаков. Зокрема, пригадується такий випадок. Аварія трапилася на вулиці Пушкінській буквально під трамвайними коліями. Довелося докласти чимало зусиль і знань, щоб знайти оптимальне рішення і усунути цю аварію. І таких історій можу розповісти чимало.
- Зараз у вас не менше відповідальна посада - начальник ділянки з експлуатації будівель і споруд Комплексу «Харківводовідведення». Як тут йдуть справи?
- Скажу відверто - працюємо на совість, підтримуємо в повному порядку виробничі та адміністративні об'єкти. У разі необхідності робимо ремонти, утримуємо в належному стані територію. А ще в нашому підрозділі є фахівці-озеленювачі. Так що ми ще створюємо красу і затишок не тільки на території підприємства, але і в дитячих установах «Ромашка» і «Факел», а також на базі відпочинку «Аква».
- Олександре Григоровичу, а хто з рідних пішов вашими стопами?
- Відповім по-харківськи. з гумором: крім дружини - всі. Це доньки - Катерина і Тетяна, а також зяті - Євген і Максим. Ось така ще одна трудова династія працює на КП «Харківводоканал». А є ще у мене і три онуки - Єгор, Ілля і Денис, які, дуже сподіваюся, з часом прийдуть до нас на зміну.
- У вас велика трудова сім'я. Чи збираєтеся разом за святковим столом?
- Обов'язково. Влітку, наприклад, збираємося на дачі, дружно працюємо в саду і на городі, ходимо на рибалку і за грибами. І, звичайно ж, увечері разом сідаємо за стіл. Ось це і є справжнє щастя.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло