Не кожному з нас в дитячі роки довелося побувати в далекому зарубіжжі. Відпочити і купатися в теплому морі, помилуватися екзотичними пейзажами. Але особливо важливо те, якщо під час відвідування тієї чи іншої країни доводилося дарувати свою творчість і мистецтво місцевим жителям. Все це було в житті бухгалтера КП «Харківводоканал» Олени Якименко. А почалася її танцювальна історія з того, що її батько, Григорій Петрович, великий любитель пограти на балалайці і гармошці, ще в 6-річному віці відвів Олену в дитячий ансамбль народного танцю «Джерельце». Керівником і хореографом ансамблю була досвідчена і закохана в свою справу Ірина Миколаївна Кощевець. Ось вона і прищепила щиру любов до народних танців, навчила Олену повністю віддаватися цьому непростому і магічному мистецтву.
«З часом до нас прийшла популярність. Ми виступали перед харківськими глядачами, яким подобалися танці в нашому виконанні. Брали участь в різних фестивалях, демонстрували свою творчість і в різних містах України. А потім «Джерельце» запросили взяти участь в міжнародних фестивалях, які відбулися в Польщі і Туреччини. Це, звичайно, незабутній час. Крім виступів, ознайомилися з місцевими та історичними пам'ятками, подружилися з ровесниками з інших творчих колективів», - розповідає Олена Якименко.
- А як вам вдавалося поєднувати репетиції і виступи з ансамблем з навчанням у школі?
- Тут ніяких проблем не виникало, я чітко планувала свій день, і було достатньо часу, як для занять в ансамблі, так і для навчання. Навчалася старанно, багато читала літератури. Тут важливо сказати і про те, що мої батьки, Валентина Іванівна і Григорій Петрович, працювали на одному підприємстві - КП КГ «Харківкомуночиствод». Вечорами вони обговорювали свої робочі моменти, а тому я була в курсі їх справ. І якось воно само по собі склалося, що я подумки теж представляла себе в цьому трудовому колективі.
- Ваша мрія здійснилася?
- Після закінчення школи я подала документи в Харківський житлово-комунальний технікум. Склала іспити і стала освоювати спеціальність бухгалтера. А виробничу практику проходила на КП КГ «Харківкомуночиствод». Колектив дуже сподобався, в першу чергу ставлення людей до дорученої справи. Завдання виконувалися оперативно, якісно і була повна взаємовиручка.
- Скажіть, Олено Григорівно, після закінчення технікуму ви, ймовірно, прийшли працювати на це підприємство?
- Ні. Я вирішила більше досконально опанувати спеціальність, а тому і вступила до Харківської академії міського господарства на факультет «Економіка міського господарства». Вважаю, що придбані тут знання мені дуже допомогли в майбутньому, коли я проходила практику на підприємстві, і коли я зробила свій остаточний вибір. Тобто, прийшла працювати бухгалтером на КП «Харківводоканал».
- Цілком ймовірно, ви досить швидко адаптувалися в трудовому колективі?
- По-перше, я вже знала багатьох співробітників, а по-друге, велику допомогу на перших порах мені надали головний бухгалтер центральної бухгалтерії підприємства Олена Сергіївна Абраменко та її заступник Інна Іванівна Тарапата. Вони навчили мене глибоко і всебічно аналізувати кожен показник, точно і виважено проводити необхідні бухгалтерські розрахунки, завжди знаходити оптимальне рішення. І, звичайно ж, в разі необхідності брати на себе відповідальність. Як то кажуть, сім раз відміряй, а потім відріж.
Зокрема, доводиться займатися аналізом і вести бухгалтерський облік основних засобів виробництва. Робота відповідальна, але з часом з'явився певний досвід, що і допомагає успішно вирішувати поставлені завдання.
- Олено Григорівно, а як же ваше захоплення народними танцями?
- Після того, як завершила виступи в дитячому ансамблі народного танцю, я продовжила займатися в ансамблі народного танцю «Промінь», що базувався в ПК «Металіст». Хороші спогади у мене залишилися від його керівника Ігоря Миколайовича Барташа. Це був справжній професіонал своєї справи, і я багато чому навчилася у нього. Тут ми також виступали на різних фестивалях і радували своєю творчістю глядачів. Але всьому приходить свій кінець. І тепер присутня на концертах в якості доброзичливого шанувальника.
- Скажіть, а який виступ вам запам'яталося найбільше?
- Таких виступів було багато. Але, як мені здається, найбільш пам'ятний з них відбувся на сцені КП «Харківводоканал». Танцювала я не одна, моїм партнером був брат Віталій, який, до речі, також працює на підприємстві. Глядачі бурхливими оплесками зустріли наш виступ, і ми вибороли перше місце. Таке не забувається.
- Тоді таке питання: мрієте про те, що хтось із ваших дітей зможе продовжити ваш творчий шлях?
- Звичайно, мрію.
У нас з чоловіком Ігорем двоє синів - старший Єгор і молодший Олексій. Єгор з великим захопленням займається спортом - стрибками у воду і боротьбою дзюдо. А ось Олексій, який ще відвідує дитячий садок, проявляє інтерес до музики і танців. На мій погляд, у нього хороші задатки. Сподіваюся, що з часом я зможу побачити виступи свого сина на великій концертній сцені.
- Олено Григорівно, невдовзі святкуватимемо Міжнародний жіночий день. Який подарунок ви хотіли б отримати?
- Хочу, щоб для мене, як і для всіх жінок підприємства, прозвучала пісня «Мільйон червоних троянд». І, звичайно ж, щоб ці троянди нам подарували улюблені чоловіки.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло