На комунальному підприємстві «Харківводоканал» працює чимало славних трудових династій. Їх засновники, переважно прийшли на підприємство молодими людьми. Вони швидко освоїлися в колективі, своєю майстерністю завоювали великий авторитет і повагу. Серед них і династія Шкільнюків, у витоках якої стояв Іван Онуфрійович. Він багато працював на ділянці з ремонту каналізаційних мереж, мав славу висококласного і досвідченого фахівця, виховав багатьох молодих трудівників. Потім батьківською дорогою пішли його сини - Роман і Віталій. Вже понад двадцять років брати працюють на підприємстві і за цей час зробили також чимало корисних справ. І ще один цікавий факт: трудова династія Шкільнюків поповнилася ще і дружиною Романа - Наталією.
«Звичайно ж, ще в шкільні роки батько багато розповідав про свою роботу. Бували різні ситуації, але ремонтники завжди доводили справу до кінця. При цьому, вони працювали незважаючи ні на погодні умови, ні на інші труднощі. Деякі з його історій пам'ятаю й досі», - розповідає Роман Шкільнюк.
- Скажіть, Романе Івановичу, а ви зі своїм життєвим вибором визначилися ще в шкільні роки?
- Та не зовсім. У початкових класах любив малювати, а потім дуже подобалося креслення. Але після закінчення школи вирішив вступити до Харківського кулінарного училища №39. А ось попрацювати за фахом не довелося. У 1995 році влаштувався в ремонтно-будівельну групу на Диканівські очисні споруди. Робили ремонти приміщень та виробничих об'єктів, облагороджували територію, словом, тут я придбав необхідні навички і досить досконально вивчив роботу очисних споруд.
- А ваш брат теж працював в цей час на підприємстві?
- Після того, як я перейшов працювати на Комплекс «Харківводовідведення» в групу з прочищення колекторів великого діаметру, ми якийсь час працювали разом. А ще я вирішив здобути профільну освіту і вступив на заочне відділення в Харківський інженерно-будівельний інститут. Розумів, що тільки вища освіта допоможе в подальшому домогтися певних успіхів.
- Романе Івановичу, після отримання диплома як склалася ваша подальша доля?
- До призначення начальником виробничо-технічного відділу довелося попрацювати на різних відповідальних посадах. Доводилося оперативно вирішувати досить складні виробничі питання, знаходити оптимальні рішення. При цьому я завжди враховував думку підлеглих, радився з досвідченими фахівцями і, таким чином, успішно вирішували поставлені завдання. Зокрема, пам'ятається період, коли підприємству передали на обслуговування внутрішньобудинкові мережі. Справа нова, а до того ж мережі перебували в досить незадовільному стані. Проте, за короткий час, завдяки трудовому колективу і майстерності ремонтників, вдалося привести їх до належного робочого стану.
- Зараз ви очолюєте виробничо-технічний відділ Комплексу «Харківводовідведення». Які зараз стоять пріоритетні питання перед фахівцями відділу?
- У відділі зараз трудяться кваліфіковані співробітники - і досвідчені, і ті, хто не так давно поповнив колектив. Ось цей, так би мовити, сплав досвіду і молодості дозволяє успішно вирішувати поставлені завдання. А їх багато і вони різноманітні. Один з важливих напрямків - це робота з пропозиціями та скаргами споживачами наших послуг. Тут доводиться глибоко занурюватися в кожну ситуацію і приймати своєчасне і вивірене рішення. Беремо активну участь в підготовці особистих прийомів громадян керівництвом міста та підприємства. І, звичайно ж, регулярно аналізуємо стан справ в роботі Комплексу «Харківводовідведення». Готуємо звіти про виконану роботу, плануємо перспективну діяльність і вносимо конкретні пропозиції щодо реалізації розроблених проектів. До речі, тут велику допомогу і підтримку нам надає керівництво Комплексу «Харківводовідведення» на чолі з Віктором Булгаковим.
- Романе Івановичу, а як ви відпочиваєте після напружених трудових буднів?
- Головне для мене - сім'я. Допомагаю дружині по господарству, виховуємо дітей-школярів - Дарину і Івана, разом робимо домашні завдання, читаємо й обговорюємо художню літературу. А є ще одна особливість: живемо ми в приватному будинку, а тому доводиться постійно підтримувати його в порядку. Для душі - маленький сад і город, де з ранньої весни і до пізньої осені вирощуємо фрукти і овочі, робимо вітамінні запаси на зиму.
Під час літньої відпустки намагаємося якомога частіше вибратися на природу. І тут моє улюблене захоплення - посидіти з вудкою на водоймі. Якщо вийде, то буде улов і смачна юшка. До цього заняття залучаю і сина. У нього поки не вистачає іноді терпіння, але з часом, як мені здається, він теж стане затятим рибалкою.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло