У житті часто так буває, що діти, наслідуючи батьків, вибирають в подальшому їх професію. З цим згоден і Євген Базюк, який працює водієм в комунальному підприємстві «Харківводоканал».
Його батько, Ігор Володимирович, працював водієм на одному з харківських підприємств, часто брав сина в рейсові поїздки. Ось тоді у маленького Жені і прокинувся інтерес до шоферської справи. Згодом, коли Ігор Володимирович вже трудився водієм в КП «Харківводоканал», він і запропонував синові працювати в цьому колективі. Ось так і визначився життєвий і трудовий шлях Євгена Базюка.
«Що було до цього? Народився я в селищі Хорошево, що під Харковом, тут же і навчався в місцевій школі. Захоплювався спортом, як то кажуть, усім потроху - грав у футбол, баскетбол, випробовував себе в боксі. До речі, брав участь в юнацьких міжнародних боксерських турнірах. А ще я співав у шкільному ансамблі, і, кажуть, що це у мене непогано виходило. Потім настав час визначатися. Я закінчив дев'ять класів і, порадившись із батьками, вирішив вступати в Харківський автотранспортний технікум на спеціальність «Організація і регулювання дорожнього руху». Але цим справа не обмежилася. Після закінчення технікуму я подав документи до Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна на факультет «Економічний менеджмент». Успішно закінчив і цей вуз», - розповідає Євген Базюк.
- Після закінчення університету ви почали працювати за фахом?
- Ні, якось не склалося. Працював на одній із виробничих фірм. Але все ж мене тягнуло до науки, і я придбав другу вищу освіту в Українській інженерно-педагогічній академії.
- Євгене Ігоровичу, і що ж далі?
- А далі, як я вже розповідав, батько покликав мене працювати водієм на КП «Харківводоканал». Тоді якраз на підприємство надійшла нова техніка, але мені, як новачкові, довелося працювати на вже, скажімо так, не новому, але в доволі хорошому стані автомобілі. Начальник автоколони Микола Іванович Стрільник так і сказав, мовляв, попрацюєш, придивишся, а там, дивись, і тобі нова техніка дістанеться. Скажу і про те, що мені дуже пощастило з напарником - навченим досвідом, справжнім майстром своєї справи Іваном Даниловичем Тарасовим. Я багато чому в нього навчився, за що і вдячний наставнику. А зараз я працюю вже з Василем Гагуненко. Дуже надійний товариш, з яким у нас все виходить.
- Ви пропрацювали на підприємстві вже десять років. Які зміни відбулися на виробництві за цей час?
- Почну з того, що я обслуговую бригаду слюсарів аварійно-відновлювальних робіт мереж водопостачання Немишлянського району. Виїжджаємо на ліквідацію аварійних ситуацій, причому, це трапляється в будь-який час доби. Бригаду очолює заслужений працівник підприємства, досвідчений і вмілий фахівець Микола Васильович Коптєв. Він разом з майстром В'ячеславом Вільготою правильно і ефективно організовують ремонтний процес, роблять все якісно і своєчасно. У разі необхідності, я також беру участь у відповідних роботах. До того ж, не так давно отримав нову техніку і це дозволяє оперативніше вирішувати поставлені завдання.
- Євгене Ігоровичу, а чи не виникало у вас бажання працювати за фахом? Адже у вас дві вищі освіти...
- Скажу так: я знайшов своє місце в житті. У мене прекрасні друзі на підприємстві, захоплююча і цікава робота. Я дуже дорожу цим...
- Зовсім нещодавно ми всі відсвяткували Новий рік, за столом було багато тостів і побажань. Євгене Ігоровичу, а що ви загадали на майбутнє?
- Традиційно побажав своїй родині благополуччя, щастя і міцного здоров'я. А всім нам - мирного неба над головою. Що це хвилює всіх, знаю не з чуток. Адже я з квітня 2015 року по квітень 2016 року брав участь в антитерористичній операції на Донбасі. Неодноразово доводилося дивитися смерті в очі, тому я знаю справжню ціну мирного життя. За участь в бойових діях маю державну нагороду. Але і зараз, коли я вранці слухаю повідомлення про воєнні події на Донбасі, думаю про тих героїв, які не шкодують життя, захищають українську державність. Дуже хочеться, щоб всі вони живими і здоровими повернулися додому, до своїх родин.
- Євгене Ігоровичу, розкажіть, будь ласка, про те, як ви проводите свій вільний час?
- У нас дуже дружна родина. Разом з дружиною Аліною приділяємо багато часу вихованню нашої дочки Поліни, яка ходить в дитячий садок. Вона у нас дуже кмітлива дівчинка, і схоплює все на льоту. А ще намагаємося якомога частіше бувати на природі за будь-якого часу року. Ось і під час новорічних свят влаштували, як то кажуть, невеликий пікнічок у лісі. Він вдався на славу, і всі отримали багато позитивних емоцій.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло