Григорія Михайловича Виставного цінували, перш за все, за глибоке знання справи, вміння швидко і якісно вирішувати виробничі питання, а ще за чуйне та уважне ставлення до своїх підлеглих, яким завжди приходив на допомогу. І навіть коли вийшов на заслужений відпочинок, він продовжував працювати тут, причому часто брав із собою на роботу свого онука - Михайла. Так що хлопець ще з дитячих років добре вивчив і розбирався в специфіці процесів водовідведення. Це і визначило його подальший життєвий і професійний шлях.

«Після закінчення Харківської середньої школи №9 я почав здійснювати дідову мрію. Відніс документи до Харківського інженерно-будівельного інституту і після успішної здачі іспитів став студентом факультету «Водопостачання та водовідведення». Роки навчання пролетіли швидко і непомітно. Під час виробничої практики мені присвоїли 4-й розряд слюсаря-сантехніка. З цим багажем знань і трудових навичок, після закінчення інституту, я і прибув на Комплекс «Харківводовідведення» КП КГ «Харківкомуночиствод», яким керував Олександр Миколайович Коваленко», - розповідає Михайло Виставний.

- І з чого ж почалася, Михайле Юрійовичу, ваше трудове життя?

- Як то кажуть, той не козак, хто не нюхав пороху. Ось і мені Юхим Борисович Клейн пропонував різні посади, в тому числі і інженерні. Але я вирішив почати трудову діяльність з рядового монтажника технічних трубопроводів. Начальником ділянки тоді був досвідчений фахівець Петро Анатолійович Трипільський. Він підтримав мене і доклав зусиль для того, щоб я швидко освоївся в трудовому колективі, вивчив специфіку виробництва і став працювати нарівні з більш умілими товаришами. Ось так і пролетіли два роки.

- А що ж далі?

- Потім надійшла пропозиція попрацювати інженером в виробничо-технічному відділі Диканівських очисних споруд. В курс справи мене ввів досвідчений виробничник Микола Степанович Крамаренко. Разом зі співробітниками відділу вирішували важливі технічні задачі, пов'язані з надійною і безперебійною роботою очисних споруд. А в 2007 році запропонували мені посаду заступника начальника цеху з ремонту та обслуговування технологічного обладнання.

- Михайле Юрійовичу, цілком ймовірно, тут вам довелося самостійно приймати важливі рішення?

- Так. Тим більше, що необхідний досвід у мене вже був, я навчився самостійно аналізувати різні ситуації і приймати правильні рішення. До того ж, велику допомогу мені надали начальник цеху Анатолій Іванович Сорока, головний інженер Юрій Васильович Шаталов і директор Диканівських очисних споруд Олександр Олександрович Костенко. Разом ми вирішували важливі питання відповідного обслуговування, а в разі потреби і ремонту технологічного обладнання, трубопроводів. Допомагало й те, що в цеху працювали досвідчені виробничники, які добре обізнані зі специфікою роботи.

У свою чергу, я теж постійно підвищував знання. Багато що мені дала поїздка до Швеції, де ми детально вивчали обслуговування насосного обладнання відомої фірми Flygt. Побували і на заводі, де виготовляються сучасні агрегати, цікавилися їх перспективними розробками. До речі, насосне обладнання фірми Flygt успішно працює на нашому підприємстві.

- У 2016 році Анатолій Іванович Сорока пішов на заслужений відпочинок. І він, як то кажуть, передав вам свою керівну естафету...

- Я, звичайно, подякував за довіру. Зараз під моїм керівництвом працює близько тридцяти чоловік, всі вони досвідчені ремонтники, які добре знають свою справу. Всі виробничі завдання вирішуються на належному рівні, що і забезпечує надійну і безперебійну роботу очисних споруд.

- Михайле Юрійовичу, виробництво виробництвом, а як співається у відомій пісні - найважливіше погода в домі...

- Почну, мабуть, зі своєї дружини - Дар'ї. Жили на сусідніх вулицях, разом бували в компаніях, а з часом наша дружба і прихильність переросла в справжню любов. Людина вона творча, свого часу працювала дизайнером дитячого одягу, потім декоратором урочистостей. А потім у неї з'явилося нове творче захоплення - Дарина почала створювати авторські ляльки. Бере вона участь в престижних міжнародних виставках, і її роботи користуються великим успіхом. Творчі здібності виявляються й у доньки Емілії. Вона із задоволенням дивиться телевізійні мультфільми, і персонажі, які їй подобаються, в її умілих руках перетворюються в красиві глиняні фігурки. А мені відводиться роль судді - оцінюю їх майстерність, новаторство, авторський стиль, а іноді і підказую цікаві ідеї.

- Ви розповіли про творчі захоплення дружини і дочки. Напевно, у вас теж є улюблена справа?

- Ще зі шкільних років мені дуже подобалося возитися з велосипедами. Удосконалював їх, конструював, і всі ці нововведення демонстрував друзям. Це захоплення залишилося на все життя - у вільний час я люблю покататися на велосипеді по тінистих алеях рідного міста.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло