Захоплення цією серйозною наукою зумовило майбутній життєвий шлях Наталії Тротченко. Після закінчення восьмирічки вона вступила до Харківського хіміко-механічного технікуму. Роки навчання пролетіли швидко і непомітно, Наталія багато часу проводила в бібліотеці, де детально вивчала спеціальні науки і знайомилася з науковою літературою. В кінцевому підсумку, в 1981 році вона закінчила технікум з червоним дипломом.

«Я відразу ж прийшла працювати лаборантом в Лабораторію санітарно-епідеміологічного контролю якості води ВО «Харківкомунпромвод» і з тих пір, як то кажуть, вірою і правдою служу цьому підприємству. Що ж утримує мене тут? В першу чергу, дружня атмосфера, чуйне і доброзичливе ставлення колег і керівництва лабораторії до мене, починаючи з перших днів роботи, коли я, тоді ще молоденька 19-річна співробітниця, влилася в трудовий колектив. Хочу відзначити, що багато корисного зробили для мене в той час начальник лабораторії Зінаїда Кошнякова, колеги по роботі - Катерина Симоненко, Тамара Старченко, Севіль Петросова і Жанна Агаджанова. Завдяки їх всебічній підтримці і старанням, я досить швидко освоїлася, працювала нарівні з іншими і ніколи не підводила колег», - розповідає Наталя Тротченко.

- Скажіть, а які пріоритети тоді були в роботі співробітників лабораторії?

- Я починала свою трудову діяльність на підприємстві в мікроелементному відділі лабораторії. Тоді як раз впроваджувалися нові методики визначення хімічного складу води. В першу чергу, це стосувалося визначення в складі води групи важких металів, таких як свинець, цинк, миш'як і інших. І що ще дуже важливо, лабораторія поповнювалася новим, більш прогресивним обладнанням. Це допомагало більш якісно і швидко виконувати відповідні аналізи. Такі інноваційні підходи я сприйняла досить легко, адже вже вчилася на вечірньому відділенні хімічного факультету Харківського державного університету імені Горького.

- Наталіє Миколаївно, наступним місцем роботи для вас став новостворений відділ органічної хімії. А які спогади залишилися про той трудовий колектив, де ви зробили перші кроки?

- Самі що не є хороші. Знову ж таки повторюся, все завдяки прекрасному колективу. І хоча він час від часу він змінювався, адже на заслужений відпочинок йдуть наші досвідчені ветерани, а їм на зміну приходить молодь, атмосфера доброти і взаєморозуміння завжди присутня. Ось ці важливі традиції і передаємо з покоління в покоління. Звичайно ж, можу багато хорошого розповісти і про своїх наставників, і про колег. Зокрема, довелося мені попрацювати разом з дружиною колишнього генерального директора підприємства Валерія Петросова - Севіль Сергіївною. Це дуже приємна, працьовита жінка, яка була прикладом для багатьох, як в професійному плані, так і в сімейному житті. З Севіль Сергіївною ми ділилися секретами, а також вона підказувала, як вчинити в тій чи іншій життєвій ситуації.

- Зараз, коли за вашими плечима великий і трудовий життєвий досвід, також допомагаєте в становленні молодих спеціалістів?

- Це я вважаю своїм першочерговим завданням. Головне, зацікавити молодь цією цікавою та важливою ​​професією, навчити творчо відноситься до справи, постійно підвищувати професійну майстерність та знання. В такому випадку молодий спеціаліст швидко освоїться в лабораторії, стане повноправним членом трудового колективу.

- Наталіє Миколаївно, зараз ви працюєте в групі хімічного аналізу фізико-хімічного відділу. Коли ви відчуваєте, як то кажуть, справжнє задоволення від роботи?

- В першу чергу, дуже приємно не знаходити помилок і похибок в роботі молодих фахівців. У такі моменти іноді згадую той час, коли сама робила перші кроки у трудовій діяльності і була наймолодшою ​​співробітницею лабораторії. Завжди ловила кожне слово своїх досвідчених наставників і дуже раділа, коли вони мене хвалили за добре виконану роботу. А ще хотілося б відзначити, що і начальник відділу Світлана Атрощенко, і начальник лабораторії Володимир Міщанчук прикладають всіх зусиль для чіткої та якісної роботи трудового колективу.

- Тоді скажіть, а яка пам'ятна подія, пов'язана з КП «Харківводоканал», вам особливо запам'яталася?

- На мій погляд, найяскравіша подія, яка тут сталася, це знайомство з майбутнім чоловіком Ігорем, який також працює на підприємстві. Він дуже цікава людина з різноманітними захопленнями. У вільний час серйозно займається художньою самодіяльністю на підприємстві і є учасником народного оркестру народних інструментів імені Петра Васюри. Ми з дочкою Єлизаветою цілком підтримуємо його в творчому пошуку.

- Наталіє Миколаївно, а які у вас захоплення?

- У молодості мені дуже подобалося займатися спортом. Із задоволенням брала участь в лижних гонках, а також в змаганнях з легкої атлетики. А ще в дитинстві завжди допомагала бабусі Марії Якимівні готувати різну смакоту, а вона, в свою чергу, щедро ділилася зі мною рецептами приготування страв. Ось і намагаюся здивувати своїх рідних і друзів смачними стравами, приготованими за бабусиними рецептами. А ще є у нас і свій дегустатор - кіт Мік, який завжди з нетерпінням чекає, коли я почну готувати щось смачненьке, і першим оцінює мої кулінарні здібності.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло