Його батьки - Олександр Васильович і Раїса Іванівна, свого часу, за комсомольською путівкою, приїхали до Казахстану піднімати цілинні землі. Потім вони розповідали своєму синові про той важкий, але героїчний час - як розорювали цілинні землі, сіяли пшеницю і збирали перший врожай. А восени, після напружених сільськогосподарських буднів, святкували весілля, адже тут працювала переважно молодь. Але найголовнішою радістю молодого подружжя Харлан в Казахстані стало народження первістка - сина Валерія. 

Незабаром родина переїхала в Луганську область в селище Троїцьке. У школі Валерій старанно вчився, а також багато часу приділяв спорту. І на цьому шляху досяг солідних успіхів, ставши чемпіоном школи з шахів і шашок. Також грав в футбол, волейбол і захоплювався боротьбою дзюдо. Коли прийшов час серйозно подумати про майбутнє, то Валерій Харлан твердо вирішив вступати до Харківського автодорожнього інституту. Сказано -зроблено.

«В інституті на мене чекало бурхливе студентське та армійське життя. Справа в тому, що після закінчення першого курсу мене забрали служити в армію. Після «учебки» проходив службу в морській авіації в Севастополі. Це був цікавий час, і я багато чому навчився. Потім відновився в інституті, а після його закінчення за розподілом поїхав до Бєлгороду. Там два роки пропрацював в обласному управлінні автомобільних доріг», - розповідає Валерій Харлан.

- Валерію Олександровичу, а як склалася подальша трудова біографія?

- Справа в тому, що керівництво облавтодору пообіцяло вирішити питання з житлом. Але коли прийшов час мені отримувати ключі від квартири, то їх віддали іншим. Звичайно, мене не хотіли відпускати, розповідали про великі перспективи, але я вирішив повернутися до Харкова. Тим більше, що один мій хороший друг допоміг мені влаштуватися на роботу. Ось так восени 1992 року почав працювати слюсарем-сантехніком 2-го розряду житлово-експлуатаційної контори №196 Фрунзенського району.

- Що й казати, інженер-будівельник, лейтенант запасу - і раптом така різка зміна...

- Знаєте, я ніколи не боявся змін і рядової роботи. До цього мене з дитинства привчили батьки. А ось для того, щоб стати хорошим фахівцем у новій справі, треба на практиці вивчити всі нюанси нової професії. Уже через рік мене призначили майстром. У підпорядкуванні була виробнича бригада, до складу якої входили слюсарі-сантехніки, теслі, маляра, покрівельники і зварювальники. Ми обслуговували близько 30 багатоквартирних будинків. Працювали старанно, якісно, ​​успішно справлялися з поставленими завданнями і ніяких серйозних зауважень від харків'ян не надходило. Ймовірно, це посприяло тому, що бригада вважалася на хорошому рахунку у керівництва, і в 2001 році мені надійшла пропозиція очолити сусідній ЖЕК №198. До речі, через деякий час мене обрали депутатом районної ради Фрунзенського району. І тут намагався докласти всіх зусиль для того, щоб виправдати надії виборців.

А через п'ять років почалася реорганізація житлово-комунального господарства, і мені надійшла нова пропозиція - очолити ділянку Фрунзенського району виробничо-експлуатаційного управління «Харківводсервіс» КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода». Відразу ж приступив до підбору кадрів, благо майже всіх висококваліфікованих фахівців знав особисто по спільній роботі. Ось так і підібрав боєздатний колектив.

- Валерію Олександровичу, які завдання в першу чергу довелося вирішувати працівникам ділянки?

- Ми займалися експлуатацією та ремонтом внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання. Усували аварії, проводили заміну внутрішньобудинкових мереж. Якщо раніше ці роботи виконувалися за рахунок власних коштів підприємств, то тепер істотну фінансову допомогу почала надавати міська влада. Завдяки цьому нам вдалося виконати великий обсяг роботи в водопровідному житловому господарстві.

- Зараз ви очолюєте управління з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем КП «Харківводоканал». Крім внутрішньобудинкових мереж водопостачання до вас додалося обслуговування і ремонт внутрішньобудинкових мереж водовідведення. Як тут відбувалася реорганізація?

- Три роки тому я став помічником першого заступника генерального директора КП «Харківводоканал» Олександра Коваленко. Разом із фахівцями Комплексів «Водопостачання» і «Водовідведення» опрацьовували питання об'єднання двох відповідних служб. Після ретельного і детального аналізу на базі Комплексу «Водовідведення» була розроблена нова структура з обслуговування внутрішньобудинкових систем, визначені її цілі і завдання. Керівником управління призначили мене. За цей час зроблено багато важливої ​​роботи. Наприклад, тільки в минулому році замінили понад 60 кілометрів внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення, а також зливової каналізації. До того ж, щоб поліпшити ефективність роботи ремонтників, у нас організовано цілодобове чергування аварійних бригад. В екстрених випадках вони оперативно реагують на виниклу аварійну ситуацію в житловому будинку. А головне, в кожному районі у нас багато досвідчених фахівців, які забезпечені необхідними і якісними матеріалами для проведення ремонтних робіт, обладнанням та інструментами.

- До речі, а про спорт не забуваєте?

- Ні в якому разі. Зараз перейшов на більш інтелектуальні види спорту - шахи і шашки. Із задоволенням беру участь у різних турнірах, де виступають спортсмени КП «Харківводоканал». Хоча конкуренція дуже серйозна, але все ж вдається показувати хороші результати.

- Валерію Олександровичу, а які ще у вас захоплення? Як відпочиваєте?

- Відпочиваю на весіллях! Ось цими днями побував на одному з них. Називається це Слобожанське свято - «Весілля в Малинівці». Тут багато музики, пісень, народних обрядів, загалом, глядачі цього дійства занурюються в казковий і магічний світ свята.

А якщо говорити серйозно, то в Малинівці у нас дача, де ми дуже любимо проводити час у сімейному колі. Ходимо на риболовлю, збираємо гриби, працюємо в городі та саду. Я вважаю, що це і є найкращий відпочинок.

Інтерв'ю провів Ігор Тесло