Машиніст екскаватора 5-го розряду КП «Харківводоканал» Ярослав Волошин по праву вважається одним із кращих трудівників Комплексу спецмашин і механізмів. За час роботи на підприємстві зарекомендував себе досвідченим майстром справи, йому доручають відповідальні завдання, і він успішно справляється з ними.
Любов до цієї непростої професії була закладена ще в шкільні роки. Його батько - Ярослав Семенович - працював водієм в радгоспі «Жовтень» Зміївського району, Харківської області. Тому він часто брав сина в рейси під час збирання врожаю. А ще Ярослав разом із друзями навідувався до радгоспної тракторної бригади, слухав розповіді досвідчених механізаторів про трудові будні. Ось так він і вирішив пов'язати свою долю з роботою на землі.
Після закінчення школи пройшов курси трактористів і вже самостійно виводив свій агрегат в поле. А потім була служба в армії механіком-водієм. У листах, які він надсилав рідним, завжди цікавився трудовими справами в сільгосппідприємстві та обіцяв після повернення знову повернутися в рідний трудовий колектив, працювати на землі.
«Дійсно, любов до техніки з'явилася у мене в дитинстві. Дуже подобалося спостерігати за роботою тракторів і комбайнів під час польових робіт. А ще в частих поїздках з батьком намагався уважно стежити за тим, як він майстерно управляє вантажівкою. Але самий незабутній подарунок мене чекав пізніше, коли дідусь Олексій віддав мені, як то кажуть, в постійне користування свій мотоцикл. Радості не було меж, і з тих пір ставлення до техніки у мене особливе», - розповідає Ярослав Волошин.
- Ярославе Ярославовичу, після служби в армії продовжили працювати в сільгосппідприємстві?
- Після повернення до села Тимченки мене чекала далеко не райдужна картина. Сільгосппідприємство, як то кажуть, знаходилося на стадії розвалу, а тому, на превеликий жаль, треба було підшукувати нову роботу. Ось так я і влаштувався трактористом, а пізніше працював машиністом екскаватора в «Укртелекомі». Але через деякий час, в зв'язку з об'єктивними причинами, довелося знову працевлаштуватися за фахом. Дізнався про те, що на КП «Харківводоканал» потрібні машиністи екскаваторів, і відправився до відділу кадрів. Так я і опинився на підприємстві, про що анітрохи не шкодую.
- І як Вас зустріли в новому колективі?
- У колективі КП «Харківводоканал» мене зустріли приязно, я швидко знайшов спільну мову з товаришами по роботі, і почалися трудові будні. Звичайно ж, у мене був достатній досвід, а тому ніяких виробничих питань не виникало. З перших же днів сподобалося працювати на підприємстві, де дійсно трудяться висококваліфіковані фахівці. А ще тут створюються всі умови для комфортної роботи.
- На підприємстві триває і, образно кажучи, технічна революція?
- Безумовно. Керівництво підприємства докладає багато зусиль для модернізації та зміцнення матеріально-технічної бази. Купується нова техніка, а це дає хорошу можливість на належному рівні виконувати поставлені завдання. Ось і я вже працюю кілька років на новому сучасному зарубіжному екскаваторі JCB. Крім високих технологічних показників, цей екскаватор оснащений всім необхідним для роботи в найкомфортніших умовах.
- Ярославе Ярославовичу, а роботи останнім часом додалося?
- Скажу так: роботи вистачає завжди, але зараз, як вже говорив вище, маємо хорошу можливість виконувати більший обсяг при меншій витраті часу. А ще додаткових сил додає той факт, що керівництво підприємства дбає про те, щоб праця працівників була оцінена за заслугами. Вчасно виплачується заробітна плата, а також існують додаткові матеріальні стимули. Так що завжди працюється в гарному настрої.
- Скажіть, а як Ви відпочиваєте після напружених робочих днів?
- Знаєте, як сказав один великий поет - спокій нам тільки сниться. Тому вільного часу на те, щоб відпочити з друзями на річці, повеселитися, не дуже-то і вистачає. Напевно, так виховали мене батьки, що кращий відпочинок - це праця. З великим задоволенням працюю на городі та в саду, намагаючись виростити хороший урожай овочів і фруктів. А ще допомагаю друзям і сусідам в проведенні, образно кажучи, сільськогосподарських робіт на їх присадибних ділянках.
- Напевно, є у Вас і помічники?
- А як же. По домашньому господарству в усьому допомагає дружина Оксана, а також діти - Богдан і Уляна. Разом працюємо і разом відпочиваємо. І це, на мій погляд, справжнє людське щастя.
- Ярославе Ярославовичу, а чи є у сина бажання піти батьківським шляхом?
- Богдан ще школяр, а тому рано говорити про те, ким він стане в майбутньому. Тут головне те, щоб він сам обрав свою життєву дорогу, яка йому буде подобатися.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло