Провідний інженер Комплексу «Харківводовідведення» КП «Харківводоканал» Тетяна Щиголєва часто згадує розповіді свого батька, фронтовика-орденоносця Єгора Федоровича. Він всю війну бився танкістом на фронтах Другої світової війни і переможно дійшов до Берліна. А ось в Польщі в його танк потрапив ворожий снаряд і, здавалося, весь екіпаж загинув. Від неминучої загибелі танкіста врятувала місцева жителька, яка витягла його з підбитої машини, сховала у своєму будинку і згодом поставила на ноги. Після війни батько повернувся в рідне село Бистрицю, що в Курській області, і працював у місцевому колгоспі механізатором. А 9 травня, в День Перемоги, і 8 Березня, в Міжнародний жіночий день, він обов'язково піднімав тост і за ту полячку, яка врятувала йому життя в грізні воєнні дні.
Ще Єгор Федорович говорив, що люди обов'язково повинні допомагати один одному, не кидати в біді. Тоді і життя буде повноцінним і радісним, а в будинку буде щастя і достаток. Дотримуючись цих принципів, батько з матір'ю і виховали своє багатодітне сімейство.
«В сім'ї я була найменшою, сьомою за рахунком дитиною. Тому всі мене і балували. Пам'ятаю, батько приносив мені хліб, який він нібито відібрав у зайця в полі. Я завжди пам'ятала його розповідь про те, як його врятувала польська жінка. Ось і я вирішила вивчитися на лікаря, лікувати людей. Тому після закінчення школи і вступила в Старооскольське медичне училище. Потім працювала в Білгородській міській лікарні №1. Але через три роки я вирішила змінити свою професію», - розповідає Тетяна Щиголєва.
- І з чим це було пов'язано?
- Вирішила так - і все. Здала документи в Бєлгородський технологічний інститут будівельних матеріалів. Навчалася старанно, багато часу проводила за читанням спеціальної літератури. А ще регулярно відвідувала тренування на стадіоні, де займалася спортивним багатоборством. Якось почула, що по дорогах Росії кращі спортсмени і видатні люди понесуть олімпійський вогонь літньої Олімпіади 1980 року, яка відбудеться в Москві. Я спочатку не повірила, що така честь буде надана і мені. Ось і пробігла з палаючим факелом кілометр за відведені чотири хвилини. Ця неординарна подія запам'яталася на все життя.
- Тетяно Єгорівно, як склалася Ваше життя після закінчення інституту?
- Після захисту диплома отримала направлення в Молдавію на завод скляних виробів у Флорешті. Пізніше я перебралася до Харкова, де тривалий час працювала за фахом на Харківському заводі «Мітос». До тих пір, поки підприємство не «залихоманило». Довелося шукати нову роботу. Влаштувалася диспетчером аварійно-диспетчерської служби комунального житлового експлуатаційно-ремонтного підприємства Холодногірського району. Потім працювала інженером в одному з районних житлово-експлуатаційних підприємств, але і ця організація в результаті реформування була ліквідована. Знову довелося шукати нову роботу. А тут як раз до нас прийшов представник КП «Харківкомуночиствод», і ми дружно всією бригадою перейшли працювати на це підприємство.
- Скажіть, а яку посаду Вам запропонували на новому робочому місці?
- Спочатку я трохи попрацювала майстром служби водовідведення Холодногірського району. Мабуть, непогано справлялася зі своїми обов'язками, і незабаром мене підвищили до заступника начальника ділянки Шевченківського району Комплексу «Харківводовідведення» КП «Харківводоканал». Я по натурі людина допитлива і ділова, тому швидко увійшла в курс справи.
На перший погляд, слюсарі-ремонтники займаються не дуже складними роботами, пов'язаними з заміною внутрішньобудинкових мереж. Але це тільки на перший погляд. Кожен працівник повинен володіти великим досвідом, добре орієнтуватися в тому, як діяти в тій чи іншій ситуації, швидко і кваліфіковано виконувати свої обсяги робіт. Потрібна тут необхідна вправність, професіоналізм. Пов'язано це, в першу чергу з необхідністю якомога швидше відновити подачу води мешканцям будинку. Гарною підмогою тут є і те, що ремонтні бригади під час робіт використовують сучасні високотехнологічні матеріали, зокрема поліетиленові труби.
- Тетяно Єгорівно, кого б Ви хотіли відзначити зі своїх колег?
- Напередодні Міжнародного жіночого дня - 8 Березня, в першу чергу хочу відзначити і привітати наших прекрасних жінок. Серед них Ірину Шабаліну, Вікторію Білик, Тетяну Коваль і багатьох інших. Це не тільки вмілі організатори роботи, а й душевні, чуйні трудівниці. Тому вони користуються заслуженим авторитетом і повагою в колективі.
- До речі, з приходом весни сімейних турбот додасться?
- Так, але це приємні клопоти. Відкриємо дачний сезон і в вихідні всією великою родиною візьмемося наводити там порядок. А роботи вистачає з головою і в саду, і на городі, і на квіткових клумбах. Але не переживаю - разом впораємося. А після праці обов'язково зіграємо з онукою традиційну партію-другу в шахи.
- Тетяно Єгорівно, завтра прекрасний весняне свято - 8 Березня. Як Вас вітатимуть?
- Цього року, як і в минулому, сподіваюся, святкова програма повториться. Її головні виконавці - внучка Вікторія і онук Максим. Вони приготували творчі подарунки - вірші, пісні і танці. А ось мій чоловік, В'ячеслав, який, до речі, також працює на КП «Харківводоканал», приготує святковий стіл. За ним збереться вся наша велика родина. Користуючись нагодою, бажаю всім жінкам щастя, здоров'я, добра і радості. Нехай збудуться всі ваші мрії і надії. Зі святом!
Інтерв'ю провів Ігор Тесло