Олександр Стасенко, бригадир служби водопровідних мереж Київського району КП «Харківводоканал», вважає, що важливу і вирішальну роль в його трудовому житті зіграли батьківські гени. Народився він у селі Гавриші, що на Богодухівщині, в родині сільських трудівників. Його батька, Миколу Миколайовича, дуже цінували в трудовому колективі місцевого сільгосппідприємства «Батьківщина», вважали майстром з «золотими руками». Все життя він пропрацював у господарстві механізатором і був прикладом сумлінного ставлення до своєї справи. Ось і його син Олександр у всьому намагався наслідувати батька і після занять в школі поспішав до тракторної бригади. Потім, коли підріс, став працювати разом з батьком на комбайні і досить швидко опанував тонкощі хліборобської професії. А ще батьки з дитячих років навчили Олександра ставитися до будь-якої справи дуже відповідально. І цієї настанови він притримується все життя.
Тому після закінчення школи хлопець і подав свої документи до Богодухівського професійно-технічного училища №51. В одному з найстаріших в області навчальному закладі Олександр і вивчився на механізатора широкого профілю.
«Після закінчення училища мене призвали до армії і я служив в танкових військах. Так що і тут був на «ти» з технікою. А після демобілізації знову повернувся до рідного села Гавриші. Там мене радо зустріли в сільгосппідприємстві. Але через кілька років в моєму житті стався крутий поворот», - розповідає Олександр Стасенко.
- А що сталося насправді?
- Одного разу я зустрів свого давнього друга Олега Матющенка. Він працював у КП «Харківводоканал», де і умови праці були відмінні, і зарплата виплачувалася висока і своєчасно. А головне - колектив був як на підбір: треба - працювали хоч цілу добу безперервно, а якщо відпочивали - то від душі. Ось так він і переконав мене змінити місце роботи. І про це я і не пошкодував.
- І з чого ж почалася Ваша трудова кар'єра на КП «Харківводоканал»?
- На новому робочому місці мене тепло зустрів начальник служби водопровідних мереж Київського району Комплексу «Харьковводопостачання» КП «Харківводоканал» Олександр Мацюк, який тоді очолював цей підрозділ. Трудитися я почав слюсарем аварійно-відновлювальних робіт. У перший час старанно вчився в досвідчених майстрів, пізнавав специфіку цієї професії. Загалом, я швидко влився в колектив, мені почали доручати відповідальні завдання. Особливо ця вправність сталася у пригоді під час аварійних ситуацій на водоводах, коли від чіткої та якісної роботи кожного ремонтника залежить загальний успіх справи. А працювати доводиться і в екстремальних умовах - під дощем і в снігову бурю, в нічний час. Загалом, досить швидко я став повноцінним членом трудового колективу.
- Олександре Миколайовичу, з кожним роком в ремонтних роботах все частіше впроваджуються нові технології, нові виробничі процеси. Як колектив освоює ці новації?
- У колективі, який очолює досвідчений керівник Віталій Чупандін, працюють професійні ремонтники, тому все нове, як то кажуть, хапають на ходу. Крім того, вдосконалюють свої знання в навчальних закладах. Ось і я свого часу заочно закінчив Харківський індустріально-педагогічний технікум за спеціальністю механік. Набуті знання особливо допомогли, коли мене призначили бригадиром. Ми ще раз проаналізували, хто і які операції виконує під час аварійних робіт на водоводах, зробили певні коригування, і це дозволило прискорити темпи ремонту. До того ж, в погожу пору року колектив ще й зайнятий на перекладці нових водопровідних мереж. Тут також потрібна чітка організація виробничого процесу... Здається, в цій справі нам вдалося досягти непоганих результатів. І в цьому заслуга всіх членів бригади.
- До речі, а кого б Ви відзначили як кращих трудівників бригади?
- Знаєте, у нас всі трудяться самовіддано і професійно. Тому я і назву всіх членів бригади. Це В'ячеслав Анренко, Сергій Зінов'єв, Юрій Костін, Олексій Соловйов, Євген Попадченко. У нас з хлопцями повне взаєморозуміння.
- Олександре Миколайовичу, а як же з професією механізатора? Не забули, як керувати цією технікою?
- Ні в якому разі. Коли під час ремонтних робіт або перекладці водопровідних мереж виникає певна необхідність, то я працюю і на тракторі. І це тільки на користь справи.
- Напевно, за час роботи на підприємстві траплялися і екстрені ситуації?
- Звичайно ж, не без цього. Неодноразово доводилося брати участь в ліквідації аварійних ситуацій на водоводах Київського району і в святкові дні. Завжди намагалися якомога швидше усунути аварію, щоб харків'яни не відчували дискомфорту.
- Олександре Миколайовичу, а як складається особисте життя?
- Свого часу свою долю я зустрів в рідному селі Гавриші. До хрещеної в гості приїхала симпатична дівчина Марина. Ось я і познайомився з нею, зустрічалися, а потім вирішили створити сім'ю. Зараз ми виховуємо доньку Каміллу. На вихідні та під час відпустки їздимо до своїх батьків у село, допомагаємо по господарству. А це і город, сад, і різна живність. Загалом, готуємо запаси на зиму.
- А якщо випадає вільний час, чим займаєтеся?
- Знаєте, виріс я в селі, тому з дитинства бігав в ліс за грибами, збирав ягоди і, звичайно ж, буквально цілими днями пропадав на ставку з вудкою. І зараз я віддаю перевагу такому активному відпочинку. А ще я люблю в зимовий час з друзями побродити з рушницею по полях. І це не заради трофеїв, а щоб поспілкуватися з природою, подихати свіжим повітрям.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло