Директор комплексу водопідготовки «Донець» КП «Харківводоканал» Ігор Злидень вже багато років працює тут керівником. Тому про кожного члена трудового колективу він знає буквально все - де народився і навчався, як ставиться до своїх обов'язків, чим захоплюється і які відносини складаються в сім'ї. Але особливо він любить розповідати про трудові династії, які, як він вважає, є основою комплексу, його стрижнем і визначальною силою. Одним з представників такої трудової династії є начальник цеху водопостачання №1 КВ «Донець» КП «Харківводоканал» Анна Приходько.
Її батько, Михайло Пантелійович, майже 50 років пропрацював машиністом насосних установок на комплексі водопідготовки «Донець», був прекрасним фахівцем і мав великий авторитет і повагу в колективі. Тут же працювали і його брати - Володимир і Олександр. А потім настав час молодої зміни - сюди прийшли працювати дочка Михайла Пантелійович, Анна, і її чоловік Геннадій Вікторович. І коли Ігор Злидень бачить, як бадьоро крокують представники трудових династій на роботу, на душі у нього стає приємно і спокійно. На комплексі водопідготовки «Донець» все піде своєю чергою, а питна вода в необхідному обсязі буде поставлятися харків'янам. Так, такі люди заслуговують на те, щоб про них і в піснях співали, і розповідали іншим в приклад.
«Народилася я в Кочетку і з дитячих років, як то кажуть, комплекс водопідготовки «Донець» став начебто як другою домівкою. Батько часто брав із собою на роботу, його друзі ставилися до мене з розумінням і повагою і жартували, мовляв, ось і гідна зміна підростає. Так воно і виявилося насправді. Свого майбутнього я не уявляла без цього підприємства і після закінчення школи подала документи в Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Водопостачання та каналізація». Час навчання пролетів швидко, багато читала спеціальної літератури, вивчала передові технології, а під час практики намагалася сама розібратися у всіх тонкощах майбутньої професії. До того ж нам, майбутнім фахівцям, велику допомогу надав висококваліфікований викладацький колектив на чолі з ректором вузу Миколою Болоцьких », - розповідає Анна Приходько.
- Анно Михайлівно, після закінчення вузу Ви відразу ж визначилися з місцем роботи?
- Звичайно. Повернулася до рідного Кочетка, тут мене тепло і радо зустріло керівництво підприємства. Отримала і свою першу посаду - інженер виробничо-технічного відділу. А незабаром я перейшла працювати змінним інженером в цех водопостачання №3. Це була справжня робота, адже доводилося безпосередньо і самостійно вирішувати важливі виробничі питання. У моєму підпорядкуванні було понад десяти працівників і ми разом контролювали всі технологічні питання. Це і забір води, належна очистка та її перекачування до споживачів в місто Харків. Набагато складніше було під час весняного паводку, тоді воду потрібно дуже ретельно очищати. Постійно контролювали кількість використовуваних коагулянтів, їх дозування, частіше чистили фільтри та обладнання... Словом, весь час перебували в напруженому ритмі, але зі своїми завданнями успішно справлялися. Ось так я і пропрацювала на цьому робочому місці більше 10 років.
- А що було потім? Пішли на підвищення?
- Звичайно, життя не стоїть на місці, одні йдуть на заслужений відпочинок, на їх місце приходять інші фахівці. Ось так керівництво і висунуло мене на посаду заступника начальника цього ж цеху. Згодом нове призначення – заступником начальника цеху водопостачання №2. За виробничою потужністю це був найбільший підрозділ на підприємстві. Природно, розширилося і коло питань, доводилося вирішувати більш складні завдання. Ймовірно, справлялася з обов'язками непогано, а тому 9 років тому була призначена начальником цеху водопостачання №1.
- Скажіть, Анно Михайлівно, тут також доводиться вирішувати подібні завдання, що і на попередніх робочих місцях?
- Передісторія тут така. Цех водопостачання №1 був побудований ще в 30-х роках минулого століття. Але з часом його ресурс вичерпався, і ось в 60-х роках минулого століття в цеху була проведена капітальна реконструкція. Зокрема, переобладнали хлораторну ділянку, встановили чотири фільтра, замінили інше застаріле обладнання. Все це дало можливість збільшити кількість питної води для харків'ян. Повинна зауважити і те, що хоча з часів реконструкції пройшло вже чимало років, але механізми та обладнання цеху по-колишньому працюють справно. І в тому велика заслуга всього трудового колективу. Тут що не працівник, то справжній майстер своєї справи, всі працюють захоплено і відповідально. Крім того, ми ще і обслуговуємо водопідпірну греблю, яка знаходитися на річці Сіверський Донець. З її допомогою регулюється обсяг води у водосховищі, в відповідні періоди вона скидається або, навпаки, накопичується. Тут також треба працювати чітко і відповідально.
- І прийшов час поцікавитися Вашими захопленнями.
- Коли була молодша, разом з чоловіком і сином Кирилом багато подорожували, перевагу віддавали активному відпочинку. Зараз, з роками, стиль життя змінюється, мене більше хвилює не Чорне море, а море троянд біля садиби. Вже давно займаюся цими квітами і особливо мені подобається сорт «Глорія». Чоловіки ж в останні роки зайнялися виноградарством, вирощують понад 20 пікантних сортів. Так що на святковому столі завжди є ароматне домашнє вино.
Ще одне моє захоплення - в'язання. Ніхто мене цьому не навчав, якось само собою склалося. І тепер моїми в'язаними речами з задоволенням користуються улюблені племінники і племінниці. Сподіваюся, що з часом і хтось з них перейме моє хобі. Я буду тільки рада цьому.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло