В кожній людині ще з дитинства пробуджується інтерес до знань або певної справи. Микола Цвіров, який народився в селі Сухочево, що в Курській області, ще школярем любив навідуватися на колгоспну тракторну бригаду. Там прислухався до розмов дорослих механізаторів і з великим задоволенням сідав в кабіну трактора, коли йому це дозволялося. А потім і сам навчився управляти сільськогосподарською технікою: під час жнив працював помічником комбайнера. Але ця посада називалася умовно, для галочки, а насправді він самостійно знаходився за штурвалом комбайна. Тому після закінчення восьмирічки Микола і поступив в сільськогосподарське професійно-технічне училище №15, що знаходилося в місті Фатеж. Але отримати посвідчення механізатора широкого профілю хлопець не встиг, так як був покликаний на службу в армію.
Відслуживши два роки в повітряно-десантних військах, де за його словами, Микола пройшов справжню життєву школу, він повернувся в рідне село. І ось тоді, в 1983 році, йому довелося вирішувати питання про те, де працювати - в місцевому колгоспі або пошукати щастя десь в іншому місці. А тут як раз його брат Петро почав кликати в місто Харків, де він працював на одному з комунальних підприємств. Ось тут Микола і дізнався про те, що на ТВО «Харківкомунпромвод» потрібні екскаваторники.
- Зустріли мене у відділі кадрів доброзичливо, сказали, що такі фахівці їм дуже потрібні, - ділиться спогадами Микола Цвіров. - Відразу ж запропонували екскаватор «Білорус» - хоча і не новий, але в досить хорошому стані. Допомагав освоїти техніку Іван Голодюк, який вже не один рік працював на підприємстві. Все показав, розтлумачив, і я почав виконувати поставлені завдання. До речі, тоді на підприємстві працювало лише 20 машиністів екскаватора, а тому доводилося працювати, так би мовити, не покладаючи рук. Часто, у люту холоднечу або в дощ, доводилося виїжджати на усунення аварій на трубопроводах, працювали в екстремальних ситуаціях. Згодом втягнувся, трудився на совість.
- Словом, Вам досить часто доводилося працювати в неординарних умовах. Що найбільше запам'яталося?
- Розповім про один випадок, який запам'ятався на все життя. Справа була якраз на Новий рік, ми готувалися в колективі відзначити свято і накрили солодкий стіл. І ось тоді надійшов тривожний сигнал - на одному з водогонів трапилася аварія. А на вулиці 30-градусний мороз, вітер, так би мовити, пронизує наскрізь. Але команда є команда, і наша аварійна бригада терміново прибула на місце події. Коли почали працювати, то забули і про мороз, і про заметіль. Словом, півтори доби працювали над усуненням аварії. І тільки після цього відзначили новорічне свято.
- Миколо Івановичу, Ви вже більше 35 років працюєте на одному підприємстві. Чи не виникало у Вас бажання змінити місце роботи?
- Якщо серйозно, то такого бажання ніколи не виникало. Хоча ситуації були різні - і затримки зарплати, і бартери замість грошей. Але наш керівник Валерій Альбертович Петросов чуйно вловлював такі нюанси і в потрібну хвилину збирав нас на душевні і відверті розмови. Як говориться, знаходили повне порозуміння. Прислухався він і до нашої думки, завдяки цьому купувалася нова техніка і необхідне обладнання. Пригадується, підприємство придбало два нових екскаватора. Мені сподобалася одна машина, а моєму товаришеві - інша. Але щоб все було чесно, вирішили скористатися сірниками. І, що найцікавіше, кожному з нас дістався саме той екскаватор, який на самому початку кожен вибрав для себе.
- Скажіть, а як зараз з оновленням машинно-тракторного парку. Чи отримуєте нову техніку?
- Я працюю на підприємстві вже тривалий час, а тому всі зміни, що відбуваються тут, у мене на очах. Приємно відзначити, що в останні роки керівництво КП «Харківводоканал» робить серйозні кроки з технічного переоснащення: купується багато сучасної і продуктивної техніки і обладнання. До речі, і я півтора роки тому пересів на англійський екскаватор. Трудитися на ньому одне задоволення - тут комфортабельна кабіна і все передбачено для високоефективної роботи. До речі, в цьому році в Московському районі, який я обслуговую, було замінено велику кількість ділянок водопровідних магістралей.
- Миколо Івановичу, зараз почався новий 2018 й рік. Чого від нього очікуєте?
- В першу чергу, хотілося б, щоб наш колектив працював як завжди - чітко і злагоджено. Для цього є всі можливості, а головне - що поруч працюють досвідчені і професійні працівники. Наприклад, це мої друзі Володимир Шалімов і Іван Аньоха. Вони, до речі, ще й досвідчені наставники, допомагають молоді освоювати тонкощі професії.
- Миколо Івановичу, зараз тривають новорічний свята. Де і як Ви їх відзначаєте?
- Новорічні свята - це сімейні урочистості. Ось і я зустрічав його в колі сім'ї - з дружиною Вітою і синочком Дімою. Свято провели в Шевченківському районі, де у нас є власний будинок. Як водитися, загадали новорічні бажання і будемо сподіватися, що вони обов'язково виконаються.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло