Все починалося так: студентка-відмінниця Харківського політехнічного інституту Вікторія Шептуха, яка вчилася по спеціальності «Автоматизація хіміко-технологічних процесів», виробничу практику проходила на Диканівських очисних спорудах. Вона і раніше багато чула про цей об'єкт, де в 1995 році сталася велика техногенна аварія. В кінцевому підсумку, вона могла привести до екологічної катастрофи в регіоні. І ось тепер, на практиці, Вікторія зустріла тих людей, які в ті нелегкі дні змогли ліквідувати цю аварію. Розповідали вони про це скромно, не перебільшували своїх заслуг. Головний технолог очисних споруд Ольга Миколаївна Каліненко детально ознайомила її з виробничим процесом, присвятила в усі деталі роботи, а також розповіла про перспективи на майбутнє. І тоді Вікторія Шептуха твердо вирішила, що після закінчення вузу вона обов'язково повернуться сюди на постійну роботу, до цих чуйних і працьовитих людей.
- Як вирішила, так і зробила, - розповідає Вікторія Шептуха. - Після закінчення інституту прибула на КП «Харківводоканал». Прийняв мене генеральний директор підприємства Іван Васильович Корінько. Він докладно розпитав про навчання в інституті, поцікавився, чому хочу працювати на Диканівських очисних спорудах. Ось так я і опинилася на цьому об'єкті, де мене призначили інженером виробничо-технологічного відділу. Я швидко тут освоїлася, знайшла взаєморозуміння з колегами. А потім відбулася реорганізація і я попрацювавши в апараті управління, перейшла в службу інформаційних технологій…
- А де і ким Ви працюєте зараз?
- Уже кілька років працюю інженером групи техніко-економічного супроводу інвестиційних проектів Департаменту з інвестиційної політики, науки та інновацій. Призначення, як то кажуть, припало до душі, адже робота тут відповідальна і багатогранна. Спершу виникали певні складності, але колеги підказували правильні рішення. Незабаром я стала працювати нарівні з досвідченими фахівцями. Останні роки керівництво КП «Харківводоканал» велику увагу приділяє впровадженню у виробництво інвестиційних та інноваційних проектів. Тут важливо відзначити те, що в першу чергу при розробці, узгодженню і затвердженню щорічної інвестиційної програми робиться наголос на власні кошти. Керівництво Комплексів формує свої пропозиції щодо модернізації та вдосконалення техніки і обладнання з тим, щоб максимально ефективно використовувалися і заощаджувалися матеріально-технічні ресурси. Ці пропозиції детально аналізуються робочою комісією на чолі з Генеральним директором КП «Харківводоканал» Віталієм Пановим, вносяться необхідні зміни і затверджується інвестиційна програма. Фахівці нашої групи супроводжують і контролюють хід її реалізації. Ця цілеспрямована робота дозволяє підприємству продовжувати взятий курс на оновлення техніки та обладнання, впроваджувати енергоефективні програми, які істотно економлять матеріальні засоби.
- А над якими проектами ще працюють фахівці групи?
- Спектр діяльності досить широкий. Впроваджуємо і контролюємо реалізацію внутрішніх інвестиційних проектів, а також - працюємо над спільним інвестиційним проектом «Удосконалення системи мулового господарства каналізаційних очисних споруд м. Харкова». Финансується ця важлива програма Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Відзначу й те, що вже наявного багажу знань недостатньо. Тому я разом з колегами поглиблюю свої знання і виробничий досвід в Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова. Тут багато цікавих викладачів-новаторів, вони навчають нас сучасним технологіям у водопостачанні та водовідведенні. До речі, одним з творців програм нашого навчання є начальник відділу науки та інновацій КП «Харківводаканал» Микола Горох.
- Вікторіє Вікторівно, одна справа теорія, а зовсім інша практика, побачити своїми очима як працюють інші аналогічні підприємства...
- Згодна. Тому в програму нашого навчання включені і ознайомчі поїздки на інші підприємства галузі. Зокрема, побували в Запоріжжі, де ознайомилися з діяльністю місцевого комунального підприємства.
- Скажіть, робота на підприємстві та навчання в вузі, звичайно ж, відбирає багато сил і часу. Що допомагає Вам, як мовиться, зняти напругу?
- У мене є восьмирічна донька Софійка. Вона вже ходить в школу, тому кожну вільну хвилину приділяю їй. Робимо разом уроки, різні підробки, і я навчаю її в'язанню. Цьому мене свого часу навчила бабуся Ніна Федорівна... Ось так я і знімаю напругу.
- Вікторіє Вікторівно, а як у Вас з відпочинком. Любите подорожувати?
- Перевагу віддаю відпочинку на воді. І тут є своя передісторія. Мої дідусь і бабуся в молодості рибалили на сейнері на Далекому Сході. І ось під час чергового виходу в море на судні народилася моя мама - Ірина Володимирівна. Може, тому й мене так тягне до водної стихії.
- Через кілька днів ми будемо відзначати Новий 2018 й рік. Ваші побажання рідним, друзям, трудовому колективу.
- Всім бажаю мирного неба, добра і взаєморозуміння. А трудовому колективу нових чудових звершень і економічного процвітання.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло