Ще з дитячих років батьки були для Євгена Єгорова яскравим прикладом для наслідування. Батько, Станіслав Васильович, і мати, Тетяна Олександрівна, працювали на КП «Харківводоканал», де, до речі, і познайомилися. Під час літніх канікул хлопчик, буквально, щодня перебував в бухгалтерському кабінеті матері і тому був в курсі багатьох справ на виробництві. А це йому вельми подобалося. Але ось батьки мріяли про інше, а тому ще з першого класу визначили Женю в музичну школу по класу фортепіано. Зараз він згадує про те, що на самому початку займатися музикою йому сподобалося. А десь із четвертого класу він зрозумів, що це не його покликання. Але, щоб не засмучувати батьків, музичну школу він закінчив. Тільки за фортепіано більше не сідав.
- Батьків я все-таки порадував, коли після закінчення школи вирішив вступити до Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова на факультет «Водопостачання та водовідведення», - розповідає Євген Єгоров. - Вибір вони схвалили, а я з подвоєною енергією почав готуватися до вступних іспитів. Так і став студентом престижного вузу. Навчався з захопленням, але й не забував про підприємство. Під час студентських канікул працював контролером в абонентській службі. Все це мені знадобилося в майбутньому.
- Скажіть, Ви відразу після закінчення вузу почали працювати на КП «Харківводоканал»?
- Так. Спочатку я працював інженером в службі, яка займається роботою з боржниками. Відвідуючи таких громадян, ми в першу чергу намагалися встановити причини їх заборгованості за спожиті послуги, щоб не доводити справу до відключення від водопостачання. І таким чином разом ми знаходили оптимальне рішення проблеми.
Потім працював в абонентській службі інженером приватного сектора Комінтернівського району нашого міста. Обслуговував понад 40 тисяч харків'ян. В мої обов'язки входило укладання договорів, облік споживання води і широке коло інших питань, пов'язаних із водопостачанням приватного сектора.
- Зараз, Євгене Станіславовичу, Ви працюєте інженером групи технічного нагляду управління безпеки Департаменту правового забезпечення підприємства. Як швидко Ви освоїлися на новому місці?
- Природно, що коло питань тут набагато більше і робота відповідальніша. Тому необхідий був певний час, щоб вивчити специфіку нової роботи. І тут мені велику допомогу надав начальник управління інженерно-технічного розвитку Вадим Анатолійович Яркін. Він ввів мене в курс справи, підказував, в разі необхідності, допомагав шукати правильні відповіді з будь-якої ситуації. Наприклад, наш підрозділ контролює відповідність технічної документації на прокладку зовнішніх водопровідних і каналізаційних мереж при будівництві нових будинків. Тут важливо простежити за якістю робіт, тих матеріалів, які використовують будівельники. Чого гріха таїти, але при прокладанні мереж працівники будівельних організацій, м'яко кажучи, намагаються іноді обійти необхідні нормативи. Такі спроби нами присікаються.
Ще один наш напрямок - нагляд під час аварійно-відновлювальних робіт на мережах водопостачання та водовідведення. Тут також важливо дотримуватися необхідних технічних стандартів, адже від цього залежить в майбутньому надійна і довгострокова робота мереж.
- Якщо не секрет, як складається Ваше особисте життя?
- Важливо зазначити таке: мій батько познайомився зі своєю майбутньою дружиною саме тут на КП «Харківводоканал». Така ж історія трапилася і зі мною. Тут же на підприємстві я познайомився з Тетяною, зустрічалися, а потім вирішили створити сім'ю. Зараз ми вже виховуємо дворічного синочка Дениса.
- Євгене Станіславовичу, скажіть, а який незвичайний подарунок Ви піднесли своїй улюбленій?
- Так уже сталося, що після закінчення музичної школи я не торкався до клавіш фортепіано. Але відмовити своїй улюбленій не зміг. Сів і виконав мелодію, яка їй дуже подобається... А ось чим я захопився пізніше, так це волейболом. Займався цим видом спорту в дитячо-юнацькій спортивній школі харківського «Локомотива». Моїм першим тренером була Вікторія Лазаревська. Вона багато чому навчила, а головне - завжди боротися на спортивному майданчику до перемоги. У студентські роки виступав за команду Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова. А потім я захопився пляжним волейболом. Виходило непогано, разом з Андрієм Шабельником свого часу, виступаючи на розіграші Кубка СНД, виграли третє місце. Це, звичайно, був великий успіх.
- А як зараз із волейболом? Чи виходите на спортмайданчик?
- Роки, звичайно, біжать, але я продовжую активно тренуватися і виступаю на першості міста за команду рідного підприємства. У групі найсильніших грають відомі спортивні дружини, зокрема, «Локомотив». Там виступають досвідчені майстри. Але, тим не менш, наша команда на рівних б'ється і постійно завойовує призові місця в першості.
- А чим ще займаєтеся у вільний час?
- Як і багато харків'ян, на вихідні разом із сім'єю вирушаємо на дачу. Там працюємо, відпочиваємо і виховуємо нашого малюка. А іноді вдається посидіти з вудкою біля водойми. Ось в цьому році мені вдалося зловити кілька карасів... Хіба це не удача?
Інтерв'ю провів Ігор Тесло