Різні люди зустрічаються на життєвому шляху. Одні з них з широкою натурою, які відразу викликають до себе симпатію і повагу. Інші, навпаки, на перший погляд здаються недоступними і нетовариськими. Але все пізнається в порівнянні. Керівник групи розробки та впровадження відділу автоматизованих систем управління КП «Харківводоканал» Ігор Ободєєв, розповідаючи про свої студентські роки, обов'язково згадує викладача Харківського політехнічного інституту Тараса Григоровича Хотька. Одне нагадування цього прізвища викликало трепет в душі тих, у кого він приймав залік або іспит з електромеханіки. Нікому ніяких поблажок, питав, як то кажуть, від «а» то «я» і тому багатьом студентам доводилося перездавати предмет. Не уникнув цієї долі і Ігор Ободєєв. Тому, коли він дізнався, що керівником практики на одному з підприємств в Нальчику буде Тарас Григорович Хотько, він не дуже-то і зрадів. Але потім сталося, на перший погляд, неймовірне. Колишній фронтовик із залізним характером виявився доброю людиною, і працювати під його керівництвом було одне задоволення.
А в цілому, Ігорю Ободєєву щастило на безкорисливих і мудрих наставників. Таким виявився і керівник сектора електроніки КП «Харківводоканал» Віктор Єгорович Богданов, куди після закінчення вузу за розподілом потрапив молодий спеціаліст. Його добрі і професійні поради, дружелюбність допомогли Ігорю Олексійовичу швидко освоїтися в колективі, осягнути тонкощі професії і працювати нарівні з більш досвідченими колегами.
- Народився я в місті Желєзногорську в Курській області в робітничій сім'ї, - розповідає Ігор Ободєєв. - Батько, Олексій Іванович, працював на будівництві, а мати, Антоніна Андріївна, була медсестрою. Найбільш мені запам'яталися з дитинства лижні прогулянки з батьком. А потім, коли я вчився в 3-му класі, відбулася неординарна подія. У День захисту дітей біля Палацу культури був конкурс малюнків на асфальті. Мої ровесники малювали в основному голубів миру, квіти і прапори. А мені якраз незадовго до цієї події батьки подарували іграшкову тачанку з кулеметом. Ось я і намалював її на асфальті. Переможцем конкурсу звичайно не став, але мій малюнок сподобався керівникові ізостудії, і мене запросили в ній займатися. Там панувала творча атмосфера, ми подорожували і малювали рідні пейзажі. Загалом, в ізостудії я і займався до закінчення школи.
- Ігоре Олексійовичу, займаючись стільки років живописом, чому Ви опинилися в технічному вузі?
- Знаєте, я намагався реалізувати свою шкільну мрію. Приїхав до Харкова, подав свої творчі роботи в нинішній Національний університет будівництва і архітектури. Але вони не викликали особливого ентузіазму в приймальної комісії. І тоді вирішив спробувати щастя в політехнічному інституті. Вибрав факультет «Автоматика та приладобудування». Наївно вважав, що майбутня професія як-то пов'язана і з ремонтом телевізорів і побутової апаратури. Але все виявилося набагато серйозніше. Після закінчення вузу я отримав направлення на КП «Харківводоканал», де мене і зарахували інженером у відділ автоматизованих систем управління.
- І як Вас зустріли в трудовому колективі?
- Це було в середині 80-х років минулого століття, тоді на підприємстві якраз починалося впровадження нової техніки і технології на виробництві. Ось я з головою і занурився в ці процеси. Потім з'явилися перші комп'ютери, які дозволили більш ефективно обслуговувати і вдосконалювати автоматизовані системи управління водопостачання. До речі, тоді, як мовиться, серйозно підтягнув англійську мову. Саме на ній була вся документація на техніку.
Керував цими роботами завідувач сектора електроніки Віктор Єгорович Богданов. Він багато чому навчив і мене, і моїх колег. Зараз він очолює відділ АСУ, і ми продовжуємо розвивати і більш ефективно використовувати системи управління.
- І в чому полягають ці новації на виробництві?
- Візьмемо, наприклад, водопровідні насосні станції. Завдяки впровадженню автоматизованих систем управління маємо можливість контролювати і регулювати параметри роботи насосного обладнання. Відповідна інформація передається в спеціалізований центр, де вона обробляється і приймаються відповідні рішення. Все це в цілому забезпечує безперебійну подачу питної води і економію ресурсів. Ще один напрямок - установка і обслуговування контрольних точок на водопровідних магістралях. Якщо, зокрема, відбувається порив на трубопроводі, то ми оперативно отримуємо необхідну інформацію, точне місце аварії, а тому ремонтні служби моментально реагують на подію.
- Ігоре Олексійовичу, чи траплялися у Вашій практиці неординарні ситуації?
- Від цього, звичайно, ніхто не застрахований. Всі пам'ятають техногенну аварію на Диканівських очисних спорудах, яка могла призвести до екологічної катастрофи. Ось тоді і довелося всім спільно рятувати ситуацію. Наш відділ також був задіяний у ліквідації наслідків аварії, і з цим завданням успішно впоралися. Або ось зовсім недавно ми, як і багато підприємств України, зіткнулися з масштабною хакерською атакою. Вірус Petya миттєво вразив комп'ютерне обладнання. Ось і довелося серйозно потрудитися для того, щоб усунути наслідки, відновити нормальну роботу комп'ютерної техніки на підприємстві.
- Скажіть от що: а як Ваше дитяче захоплення малюванням? Або, може бути, зараз інші інтереси?
- Так, поки що я відклав убік акварелі. Але не виключаю, що пізніше знову візьму їх в руки... Зараз я продовжую займатися іншим захопленням дитинства - лижним спортом. Беру активну участь в змаганнях, що проводяться на підприємстві. Тут і мені, і іншим любителям спорту багато допомагає методист адміністративно-господарського управління КП «Харківводоканал» В'ячеслав Рибалко. У нього за плечима великий досвід роботи зі спортсменами, це і допомагає нам здобувати переможні результати і призові місця. А ще з'явилися у мене і нові захоплення - настільний теніс, плавання на байдарках і туризм.
- Ігоре Олексійовичу, а залишається час на домашні клопоти?
- Безумовно. Тим більше, що і дружина Ірина працює на КП «Харківводоканал». Виховуємо ми доньку Тамару, яка закінчила той же вуз, що і я. На вихідні ми з задоволенням їздимо на дачу, там працюємо на городі і в саду. А коли настає грибний сезон, то йдемо на «тихе полювання». Часто повертаємося з кошиком грибів. А з понеділка знову поспішаємо на улюблену роботу.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло