Можна тільки позаздрити, звідки в цієї чарівної жіночки знаходяться сили і енергія для повсякденних життєвих турбот. Живе Олена Касьян в селі Тернова, що в годині їзди до Харкова. Таким чином, вона щодня витрачає досить багато часу на поїздку до свого місця роботи - КП «Харківводоканал». А ще Олені Олександрівні необхідно зібрати дітей Валерію і Надію в школу, а ввечері перевірити їхні зошити і те, як вони підготувалися до завтрашніх занять. Очолює вона і батьківську трійку в класі, де вчиться старша донька Валерія. Але на цьому її турботи не закінчуються. Сама Олена вчиться в Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова, де вона здобуває другу вищу освіту... Ну, і головне, працює інженером в лабораторії санітарно-епідеміологічного контролю якості води підприємства. Тут Олені Касьян доводиться уважно, скрупульозно і дуже відповідально виконувати свої службові обов'язки - разом з колегами контролювати якість харківської води. І так день у день. Але, вона ніколи не скаржиться на такий напружений ритм, вважаючи, що їй пощастило в житті і з роботою, і з сім'єю.
- З майбутньою професією визначилася ще в школі, - розповідає Олена Касьян. - Одним із моїх улюблених предметів була хімія. Не тільки старанно готувалася до уроків, а й багато читала спеціальної літератури. Тому після закінчення школи я здала документи на факультет «Органічна хімія» до Харківського політехнічного інституту. Успішно впоралася зі вступними іспитами і з головою поринула в бурхливе студентське життя. Пощастило мені і з практикою - я двічі проходила її в лабораторії санітарно-епідеміологічного контролю якості води КП «Харківводоканал». Мені відразу сподобався доброзичливий колектив, зокрема, начальник мікробіологічного відділу Олена Едуардівна Максимова. Тут швидко освоїлася, переймаючи досвід у висококваліфікованих фахівців. Тому після закінчення вузу твердо вирішила, що буду працювати на цьому підприємстві.
- І Ваша мрія збулася?
- Так, збулася. Мене з розумінням зустріли у відділі кадрів і направили працювати техніком-лаборантом в добре знайому мені лабораторію до мікробіологічного відділу. І знову доля мене звела з Оленою Едуардівною Максимовою. У наші обов'язки входить щоденний бактеріологічний аналіз води. Результати цих аналізів отримуємо через добу, так як саме такий час необхідно для визначення наявності в пробах бактерій і мікроорганізмів. За місяць робимо аналіз близько тисячі проб. І, звичайно ж, ведемо чіткий облік взятих проб і аналізуємо стан якості води.
- Скажіть, Олена Олександрівна, яку воду використовують харків'яни?
- Можу порадувати жителів міста тим, що в останні роки якість води набагато покращилася. Це пов'язано з багатьма чинниками, а один з них - прокладка нових трубопроводів. А ще надаємо послуги приватним особам, які звертаються до нас із проханням зробити аналіз якості води з різних джерел і водойм.
- А як складаються Ваші справи на службі?
- Спочатку працювала техніком-лаборантом, а згодом мене призначили інженером. Щоб ще краще розбиратися в професійній справі, вирішила отримати другу освіту в Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова. За рік навчання відкрила для себе дуже багато нового, зокрема, детально вивчила процеси водопостачання, водовідведення та очистки води. Також вивчила досвід колег в Дніпрі і Запоріжжі. При цьому повинна зазначити, що матеріально-технічна база нашої лабораторії відповідає всім необхідним стандартам... Звичайно, на все це йде дуже багато часу і енергії, але надійною опорою для мене є творча і дружня обстановка в колективі, підтримка колег. Серед них, особливо хотілося б відзначити Людмилу Дудник і Олену Пирожникову.
- А як Ваші справи, якщо можна так сказати, на сімейному фронті?
- Ще в студентські роки я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Дмитром. Він тоді також навчався в Харківському політехнічному інституті, а тепер працює на одному з міських підприємств. Зіграли весілля, зараз виховуємо дочок. Живемо ми як і раніше у Терновій, багато часу йде і на господарські турботи. Вирощуємо овочі, в тому числі і в теплиці. Доглядаємо і за садом. Заготовляємо на зиму овочі і фрукти, консервуємо їх.
- А чим займаєтеся у вільний час від роботи і домашніх турбот?
- На жаль, вільного часу майже немає. Але коли все ж випадає вільна хвилина, в'яжу для дітей светри, шапочки і рукавички. Свого часу цьому заняттю мене навчила моя бабуся - Софія Єгорівна. Раніше дуже подобалося вишивати, але зараз через дефіцит часу цю справу, як то кажуть, відклала на майбутнє.
Є у мене ще одне захоплення з дитинства - фотографія. Це хобі передалося від батька Олександра Миколайовича. У дитинстві мені дуже подобалося допомагати йому в цьому творчому процесі.
- Скажіть, а про що Ви мрієте? Які плани на майбутнє?
- Якщо говорити про виробничі плани, то мрію успішно закінчити навчання в Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова. Це дозволить мені більш ефективніше вирішувати робочі завдання. Далі, як співається в пісні, найважливіше погода в домі. Хочу виховати дітей, підготувати їх до дорослого життя. А ще мрію разом з родиною побачити цікаві і привабливі куточки України, подивитися, як живуть люди в європейських країнах. Думаю, що ці мої наміри обов'язково збудуться.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло