Народився Василь Махиня на Київщині в родині сільських трудівників. Його батько - Григорій Мусійович - і мати - Оксана Федорівна - працювали в тваринництві. Ще школярем він допомагав їм по господарству, а влітку працював у місцевому колгоспі  на сільськогосподарських агрегатах. Ось тоді Василь і захопився технікою, вирішивши після закінчення школи вступати в училище і вивчитися на машиніста екскаватора. Згодом так і склалося в його долі, а  вибір припав на Харківське професійно-технічне училище №33, де готували висококваліфікованих фахівців. До того ж, в столиці Слобожанщини жили брат Віталій та родичі по материнській лінії. Навчання юнакові давалася легко і після закінчення училища він, за розподілом, працював машиністом екскаватора в управлінні механізованих робіт №1. Потім служив в армії в місті Торопець Калінінської області в зенітно-ракетному полку. Після чого продовжив свій трудовий шлях в тому ж управлінні.

- Намагався працювати завжди на совість, а тому і керівництво ставилося до мене відповідно, - згадує Василь Махиня. - Але в 90-х роках минулого століття на виробництві склалася непроста економічна ситуація, а тому треба було шукати роботу, щоб забезпечити сім'ю. І звичайно ж, ні в якому разі не хотілося змінювати професію, без якої я себе навіть вже не уявляв. Ось так, в 1996 році я і перейшов працювати за фахом на ТПО «Харківкомунпромвод». Швидко освоївся в колективі і в цьому мені допомогли нові колеги.

- Василю Григоровичу, а хто в той час запам'ятався найбільше?

- Є у мене напарник - Іван Іванович Аньоха. З ним, як то кажуть, рука об руку працюємо вже більше 20 років. Розуміємо один одного з півслова, а тому і робота завжди у нас йде на лад і  ніколи не виникає ніяких труднощів. А взагалі, колектив у нас дружний, згуртований, і в разі необхідності завжди приходимо на виручку один одному.

- Доводилося чути, що на ТПО «Харківкомунпромвод», свого часу, були певні фінансові труднощі з виплатою заробітної плати. Напевно застали ті часи?

- Безумовно. В силу об'єктивних причин на підприємстві склалася непроста економічна ситуація. Звичайно ж, то був непростий час і деякі працівники серйозно задумалися над тим, щоб змінити місце роботи. І в тій ситуації треба віддати належне керівнику підприємства - Валерію Петросову. Він, буквально, боровся за кожного фахівця і працівника, щоб не залишали підприємство. При цьому говорив завжди правду, якою б важкою вона не була. На відміну від інших  не ставив райдужних планів і не обіцяв нездійсненного. І багато входили в положення, а згодом справи на підприємстві налагодилися, і про ті дні вже й не згадували. Ось так, завдяки Валерію Альбертовичу, вдалося зберегти кадри.

- Василю Григоровичу, скажіть, а останнім часом роботи додалося? Якщо так, то з чим це пов'язано?

- Дійсно, в останні кілька років роботи додалося, і на це є свої вагомі причини. Крім того, що постійно ведуться роботи по ліквідації аварійних ситуацій на водопровідних мережах, ще значно збільшилася кількість ділянок магістралей, де проводяться заміни зношених трубопроводів. Таким чином, оновлюються магістральні мережі, які справно прослужать не один десяток років.

- Що сприяє своєчасному і якісному проведенню робіт різного характеру?

- В першу чергу це - сучасна і високоефективна техніка, яку останнім часом придбало підприємство. Зарубіжні екскаватори JCB - маневрені, легкокеровані і надійні в експлуатації. Вони дозволяють у короткий термін проводити ту чи іншу операцію, і при цьому економиться пальне, що в нинішній час є важливим показником.

До речі, рік тому і мені вручили ключі від новенького екскаватора JCB. До цього працював на техніці вітчизняного виробництва. Тому можу перерахувати всі «плюси» цього сучасного і високоефективного екскаватора. Але, як то кажуть, яка б техніка не була, без професійних кадрів вона нічого не варта. І тут нам є чим пишатися, адже в Комплексі спецмашин і механізмів працюють висококваліфіковані працівники, яким під силу впоратися з будь-якої складності завданням. У свою чергу, керівництво КП «Харківводоканал»  створює всі умови для того, щоб колектив працював чітко і без збоїв. Цьому сприяють багато факторів, серед яких гідна заробітна плата, комфортні умови праці і багато інших чинників.

- Василю Григоровичу, в одній відомій пісні є такі слова - справі час, а потісі година. Як відпочиваєте?

- Знаєте, намагаюся по можливості вибратися з сім'єю на природу. Тут, як то кажуть, відпочиваємо і душею, і тілом. Допомагаємо родичам по господарству, а у вільний від турбот час намагаюся максимально приділити уваги  внукам - Максиму і Маші. У нас вже багато спільних інтересів і планів на майбутнє!

Інтерв'ю провів Ігор Тесло