Старше покоління людей добре пам'ятає пісню Вахтанга Кікабідзе «Мої роки - моє багатство». І тут, звичайно, мова не про матеріальні блага - шикарні дачи, дорогі автомобілі, заводи і пароплави. Сенс пісні в іншому - з роками ми стаємо мудрішими, добрішими, терпимішими, по-філософськи ставимося до життя. З цим згоден і заступник директора з виробництва Комплексу «Харьковводопостачання» КП «Харківводоканал» Микола Семенович Завада. Підштовхнуло його до такого розуміння буття знайомство, а згодом і дружба з батьком Євгеном, настоятелем храму Петра і Павла в селі Сосонівка Нововодолазького району. Про цього дивовижного священика, без перебільшення, ходять легенди. Служив в армії, вийшов у відставку в званні підполковника, має три вищі освіти, кандидат технічних наук. У 57 років він звернувся до релігії, і ось уже 20 років служить церкві. Крім того, займається і цілительством, до нього приїжджають за допомогою з усього світу. Спілкування з батьком Євгеном долучило Миколу Семеновича і до читання філософських книг древніх мудреців. Зокрема, китайський філософ Конфуцій говорив, що якщо людина робить добру справу мовчки, без суєти і похвальби, то люди його не помічають, хоча і користуються його плодами. Дотримуючись цього принципу, Микола Семенович також організовує роботу своїх співробітників, уникаючи бравування трудовими успіхами.
- Народився я в родині сільських трудівників в селі Стулепівка Нововодолазького району, - розповідає Микола Завада. - Батько і мати працювали в місцевому колгоспі, їх поважали односельці за те, що готові були завжди прийти на допомогу, підтримати у важку хвилину. Вони і мене привчили завжди шанобливо ставиться до людей, приймати виважені рішення. І ось після закінчення восьмирічки я вирішив поступити до Харківського автодорожнього технікуму, де і отримав спеціальність техніка-будівельника. А потім була армія, служба в будівельному батальйоні. Під містом Бологоє ми реконструювали майданчики для запуску балістичних ракет. Мені навіть запропонували продовжити службу надстроковиків, але я вирішив повернутися додому.
- Миколо Семеновичу, волею яких доль Ви потрапили до колективу КП «Харківводоканал»?
- Справа в тому, що на той час я був одруженим і, звичайно, потребував житло. Від знайомих дізнався, що на цьому підприємстві робочим надавали службове житло. Ось я і пішов працювати слюсарем аварійно-відновлювальних робіт ділянки водопровідної мережі Дзержинського району. Тут я зустрів чудову людину - бригадира Антона Андрійовича Ханьковского. Він усе життя пропрацював на Харківському водопроводі і знав його історію до найменших подробиць. Слухати його було одне задоволення. До того ж, він був справжнім майстром своєї справи, і я багато чому навчився у нього.
- Можна сказати, що Вам щастить на знайомство з цікавими людьми?
- Дійсно, мені все життя зустрічалися люди, знайомство з якими йшло на користь спільної справи - подальше вдосконалення і поліпшення роботи підприємства. Це і Валерій Альбертович Петросов, Іван Васильович Корінько, Петро Васильович Мацюк і багато інших. Свого часу я багато чому корисному у них навчився, що згодом стало в нагоді в повсякденній роботі.
- Миколо Семеновичу, як складалася Ваша подальша кар'єра на підприємстві?
- На початку 80-х років минулого століття керівництво підприємства запропонувало мені посаду майстра на ділянці мережі з обслуговування та ремонту водопровідного господарства у Фрунзенському районі. А вже через півроку я очолив цю ділянку. Роботу знав добре, з людьми знаходив порозуміння, а тому ніяких особливих збоїв не траплялося. Ось так я і відпрацював на цій ділянці 25 років. За цей час на виробництві сталися істотні зміни - впроваджені передові методи ремонту і прокладки трубопроводів, зміцнилася матеріально-технічна база і значно покращився кадровий потенціал.
- Ось так Ви і відпрацювали 25 років на цій відповідальній посаді. А що зараз?
- Зараз працюю заступником директора з виробництва Комплексу «Харківводопостачання». Доводиться вирішувати складні завдання, приймати неординарні рішення. Останні роки стали якоюсь мірою переламними в плані заміни аварійних і технічно зношених трубопроводів. Наприклад, в минулому році вдалося замінити 17 км водоводів. А в цьому році сподіваємося, що минулорічний показник буде ще збільшений. Радує і те, що роботи ведуться чітко за графіком, без надриву. Істотно поповнився і автомобільний парк сучасною технікою, що також сприяє ефективності проведення аварійних і планово-попереджувальних робіт. А ще на підприємстві широко впроваджуються передові методи, зокрема, спосіб горизонтально направленого буріння, який проводиться без руйнування інфраструктури та благоустрою територій міста.
Повинен сказати ще й про те, що деякі нововведення ми запозичили у своїх колег з європейських країн. З делегацією підприємства побував в
Австрії та Польщі. Подивилися, як працюють місцеві фахівці, які технології застосовують у виробництві. Цікаво і те, що люди працюють тут на повній довірі, ніхто, як то кажуть, не стоїть над душею і всі знають, як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації.
- Микола Семенович, робота роботою, а що для душі?
- В першу чергу, звичайно, родина. У нас у селі залишився батьківський будинок, де справжнім святом для мене є приїзд дітей і онуків. Ось тоді навіть не гріх і пісню заспівати... І ще я люблю займатися бджільництвом, це не тільки колосальне задоволення, але прекрасне і корисне заняття.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло