Свого часу сім'я Заводчиків приїхала з Криму в Краснопавлівку на будівництво каналу «Дніпро-Донбас». У цьому ж селищі Валерій закінчив восьмирічку, натомість вступив до професійно-технічного училища, де отримав спеціальність електрика. А потім була служба в армії, після демобілізації він працював у Державній службі охорони. І якось доля звела Валерія Сергійовича з начальником виробничого управління водопровідного господарства «Дніпро», яке зараз називається Комплексом водопідготовки «Дніпро», Віктором Степановичем Кузубом. Це легендарна особистість на КП «Харківводоканал» - прекрасний керівник, організатор, фахівець найвищого класу, а головне - чуйна людина. Ось він і запропонував Валерію Сергійовичу роботу на підприємстві.
- Ось так у 2005 році я і опинився в колективі Комплексу водопідготовки «Дніпро» КП «Харківводоканал», - розповідає Валерій Заводчиків. - Працював інженером ділянки аварійно-відновлювальних робіт. Бригада складалася з досвідчених, кваліфікованих працівників. В першу чергу хотілося б відзначити бригадира Анатолія Мантулу і електрозварника Івана Лук'яненка. З їх допомогою, а також і інших працівників бригади я освоїв всі тонкощі виробничого процесу, знання яких дозволило оперативно приймати необхідні рішення. Незабаром мені довелося змінити спеціальність. Віктор Степанович Кузуб, з огляду на те, що у мене була вища юридична освіта, запропонував мені нову посаду - юриста.
- І як швидко Ви освоїлися на новому місці роботи?
- Освоювався в процесі вирішення виникаючих проблем, що вимагало застосування юридичних знань. Загалом, цей процес пройшов досить швидко. Необхідні теоретичні знання я отримав у вузі, в якійсь мірі застосовував їх, працюючи в Державній службі охорони, а в повній мірі, на практиці, застосував їх, працюючи на виробництві.
Головним напрямком моєї роботи є забезпечення юридичного супроводу виробничої діяльності Комплексу водопідготовки «Дніпро» відповідно до вимог чинного законодавства України та у взаємодії з усіма підрозділами Комплексу, а також з Департаментом правового забезпечення КП «Харківводоканал». Бувають різні ситуації, складні питання, але юридична служба підприємства завжди знаходить оптимальні рішення. І хоча з кожним роком розширюється поле діяльності, ми, як-то кажуть, впевнено тримаємо руку на пульсі подій.
- Валерію Сергійовичу, у Вашому житті був Чорнобиль. Що пригадується в першу чергу?
- Коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС, мені виповнилося 25 років. Був одружений, підростав син Андрій. Пам'ятаю, як нас всіх зібрали в актовому залі. Керівник повідомив, що для ліквідації аварії потрібні добровольці - десять чоловік. Ось так ми і опинилися серед тих, хто рятував Україну і Європу від страшної техногенної катастрофи. Розташувався наш загін у одному з сіл Іванківського району Київської області. Найбільше вразила безпечність та незнання серйозних наслідків для життя від отриманої радіації. Молоді солдати ходили без марлевих пов'язок, зривали і їли недозрілі яблука, ловили рибу в заражених водоймах. Надовго запам'яталися мені слова одного з учених-медиків, що протягом десяти років багато ліквідаторів підуть з життя. Але незважаючи ні на що, свою справу ми зробили, поставлені завдання чітко виконали. Упевнений, і майбутні покоління будуть пам'ятати героїзм і подвиг тих, хто, ризикуючи життям, врятував народи планети від атомної катастрофи.
- Скажіть, а Ви часто розповідаєте колегам по роботі і друзям про ті тривожні чорнобильські дні?
- Звичайно. Більш того, у мене є вірші і пісні, присвячені героям-чорнобильцям. До речі, після служби в армії з друзями створили групу «Август». А ось в 1991 році на Комплексі водопідготовки «Дніпро» організували художню самодіяльність. Пісні, написані мною, виконували як окремі солісти, так і хор Комплексу «Козаки», стаючи переможцями в обласних оглядах творчих колективів комунальних підприємств. Також брали активну участь в різних концертах, що проводяться в столиці Слобожанщини. А особливо запам'яталися наші поїздки до хлопців, які виконують свої нелегкі завдання в зоні антитерористичної операції. Після концерту до нас підійшли офіцери добровольчого батальйону «Донбас» і попросили передати їм наші пісні для прослуховування. Говорили, що їм вони дуже сподобалися. А для мене це була найвища оцінка моєї творчості.
- Можна сказати, що ваші авторські пісні користуються великою популярністю серед глядачів?
- Мені здається, що людям більше подобаються оригінальні пісні, це і надихнуло мене на створення однієї з перших авторських пісень, присвяченій рідній Краснопавлівці. У ній постарався передати свою любов до цього прекрасного селища, його історії і людям, які тут проживають.
Ще пишу вірші. Тематика різноманітна, але особливо мені дорога посвята мамі Надії Миколаївні... До речі, деякі з віршів увійшли до збірки поетів Лозівщини.
- Валерій Сергійович, а є кому продовжувати Ваш творчий шлях?
- Діти у мене - син Андрій і дочка Богдана вже дорослі і самостійно будують своє життя. Вони також творчі особистості, і будемо сподіватися, що колись настане і їх час. А ось мій головний критик - дружина Любов Володимирівна, з якою ми вже більше 35 років разом. Завжди прислухаюся до її порад і побажань, які дуже ціную. Наостанок поділюся своєю мрією: хочеться, щоб в Україні якнайшвидше настав мир, а все інше ми здатні зробити своїми руками.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло