Молодою дівчиною Ольга Степанець прийшла працювати на Харківський завод імені Шевченка збирачем мікросхем. Пізніше вона жартувала: «Ось тоді і почалася моя любов до електрики». І на підтвердження цих слів Ольга вступила на заочне відділення Української інженерно-педагогічної академії, де і отримала спеціальність інженера-електромеханіка. Отримані знання і необхідні навички їй дуже стали в нагоді, коли в 2009 році вона прийшла працювати на комунальне підприємство «Харківводоканал». Спочатку Ользі Володимирівні довелося трудитися інженером-електриком на водопровідних насосних станціях №27-А та №27-Б в Московському районі. Ввійти в курс справи їй допоміг начальник ділянки водопровідної мережі цього району Віталій Коваленко. І незабаром вона успішно справлялася з покладеними на неї службовими обов'язками. А відповідальність на її плечі лягла серйозна - адже насосні станції забезпечували безперебійну подачу питної води жителям Салтівського масиву.
- Робота на насосних станціях мене влаштовувала, колектив підібрався дружний і надійний, - розповідає Ольга Степанець. - Але, з часом мені запропонували посаду інженера-електрика ділянки обслуговування електроустаткування і насосних станцій Управління артезіанського водопроводу і насосних станцій Комплексу «Харьковводопостачання» і я перейшла на нове місце. Тут теж зустріли мене доброзичливо, з розумінням. І я досить швидко освоїла тонкощі і специфіку цієї роботи. До того ж, багато слушних порад я отримала від директора Управління артезіанського водопроводу і насосних станцій Юрія Шандурського.
- Загалом, Ольго Володимирівно, Ви не шкодуєте про те, що перейшли працювати на нове місце?
- Звичайно ж ні. Колектив у нас невеликий, дружний. Кожен фахівець на своєму місці, досконально знає і робить свою справу. А коло обов'язків досить велике: стежимо і контролюємо електропостачання насосних станцій, щоб не було збоїв в їх роботі, перевіряємо своєчасність проведення планово-попереджувальних робіт на електрообладнанні, складаємо технічну документацію. Крім того, до наших обов'язків також входить співпраця з АК «Харківобленерго», а це надання звітності за спожиту електроенергію, перевірка приладів обліку, а в разі потреби їх заміна. Словом, роботи вистачає.
- Останнім часом у комунальному підприємстві «Харківводоканал» істотно покращилася спортивно-масова робота. Проводяться внутрішні Спартакіади, визначаються переможці в різних видах спорту, як у командних, так і в індивідуальних турнірах. Кращі спортсмени беруть участь в міських престижних змаганнях «Битва корпорацій». Скажіть, а Ви берете участь в спортивному житті підприємства?
- Активно займатися спортом почала ще в шкільні роки. Непогано грала у волейбол, виступала за збірну школи на районних та обласних змаганнях. Тренував нас великий ентузіаст цієї захоплюючої гри Георгій Геннадійович Любимський. Під його керівництвом наша команда виборювала призові місця. «Друге спортивне дихання», як-то кажуть, відкрилося у мене вже на КП «Харківводоканал». Тут я познайомилася з методистом адміністративно-господарського управління В'ячеславом Рибалко. Ось він і долучив мене до занять спортом - граю в волейбол, баскетбол, настільний теніс та дартс. Відчуваю себе тепер бадьоріше, енергійніше і, загалом, спорт допомагає в роботі.
- Ольго Володимирівно, розкажіть про свої спортивні успіхи.
- Беру участь як у Спартакіаді підприємства, так і в міських змаганнях «Битва корпорацій». До речі, в «Битві корпорацій» ми є лідерами. Суперники тут дуже серйозні, велика конкуренція, але наша команда з початку проведення турніру вже неодноразово виграє цей турнір.
- Але, як то кажуть, не спортом єдиним живе людина. А чим Ви ще захоплюєтеся?
- Для душі займаюся вишиванням. Є у мене картина, якою дуже дорожу, де зобразила будиночок на лісовій галявині. Виношую і мрію про вишивання ікони. Розумію, наскільки це відповідально, а тому не поспішаю, намагаюся осягнути духовне натхнення... Мої роботи демонструються на різних виставках і, на думку любителів мистецтва, вони зроблені на хорошому рівні.
Є у мене вдома і особиста бібліотека, де зібрані переважно твори класиків - Чехова, Толстого, Лермонтова, Єсеніна та інших. Часто перечитую ці книги і кожен раз відкриваю для себе щось нове, незвідане.
А найбільша для мене радість - внучка Олександра. Живе вона в іншому місті, але я намагаюся якомога частіше приїжджати до неї. Читаю казки, розповідаю цікаві історії про Харків. А якось Саша попросила мене навчити її шити. Ось у цьому році обов'язково виконаю її бажання.
Інтерв'ю провів Ігор Тесло