У 1958 році батько Тетяни Рєпи - Михайло Васильович Ніколаєнко приїхав в Печеніги на будівництво гідровузла. Цей важливий об'єкт забезпечує регулювання необхідної кількості води в Печенізькому водосховищі. Після завершення масштабного будівництва Михайло Васильович був призначений начальником гідровузла. Згодом, більше 30 років він керував Комплексом водопідготовки «Донець». За цей час під його керівництвом було проведено великий комплекс робіт, що і забезпечило в кінцевому підсумку безперебійну та якісну подачу питної води харків'янам. Дружина Михайла Васильовича - Таміла Григорівна всі ці роки теж брала активну участь в будівництві і подальшій експлуатації Печенізького гідровузла. Тому і Тетяна Михайлівна з дитячих років була в курсі всіх справ, що відбувалися на цьому об'єкті водопостачання. І, природно, що свою подальшу долю вирішила пов'язати з цією важливою професією.
- Після закінчення школи я вступила до Харківського інженерно-економічного інституту на факультет організації виробництва хімічної промисловості, - розповідає Тетяна Ріпа. - Роки навчання пролетіли швидко, я з захопленням освоювала знання, тонкощі майбутньої професії. І ось в 1982 році я опинилася в колективі Комплексу водопідготовки «Донець» КП «Харківводоканал» - мене призначили інженером в науково-дослідну групу. Ось тут, по-перше, мені і сталися у великій нагоді глибокі знання з хімії, а, по-друге, слушні поради батька. До того ж, велику допомогу в становленні мене як фахівця, надали Людмила Сергіївна Комарова, Олександра Григорівна Федорова і Світлана Михайлівна Журавльова. Ми не тільки вирішували виробничі питання, а й стали справжніми друзями. Пам'ятається, разом їздили по аналогічним об'єктам водопостачання по всій Україні. Переймали кращий досвід, ділилися своїми передовими напрацюваннями. Таке звичайно не забувається.
- Тетяна Михайлівна, кажуть, що кожен солдат мріє стати генералом. А як у Вас з цим?
- Знаєте, я ніколи не думала про кар'єрний ріст, а просто сумлінно виконувала свої щоденні службові обов'язки. Згодом перейшла в планово-економічний відділ КВ «Донець». Швидко освоїлася на новому місці, чітко виконувала свою роботу. І ось в 2005 році мене призначили керівником цього відділу. Звичайно, коло питань, якими ми займаємося, значно розширилося, став масштабнішим, але я була підготовлена до цього.
- А які питання Вам доводиться вирішувати?
- Я виділю найважливіші питання для відділу - чітке планування всього процесу безперебійної подачі питної води з Комплексу водопідготовки «Донець» в місто Харків. Зараз доводиться враховувати багато економічних чинників, головним з яких є істотне подорожчання електроенергії, хімічних реактивів застосовуваних для знезараження води і багато іншого. Пам'ятаю ще той час, коли собівартість одного кубометра води для підприємства обходилася в лічені копійки. Зараз же ціни стрімко зросли і продовжують підніматися. Але, незважаючи на це, намагаємося знаходити оптимальні рішення в нинішніх складних реаліях. У центрі уваги відділу знаходяться і питання праці та заробітної плати. Тут у нас також є певні успіхи і напрацювання. Велику допомогу у вирішенні цих важливих завдань завжди надає керівництво комплексу і комунального підприємства «Харківводоканал».
- Тетяна Михайлівна, а чи є на підприємстві послідовники Вашої сімейної трудової династії?
- Обов'язково. Наприклад, моя сестра Яна Михайлівна і її син Роман. Тут взагалі свого часу була цікава історія. Обидва мали вищу освіту, яка не була профільною для роботи на Комплексі. І ось для того, щоб працювати саме на КВ «Донець» обоє закінчили відповідні харківські вузи і працюють на відповідальних посадах. Яна Михайлівна - начальник абонентного відділу, а Роман - головний енергетик. Також тут працюють і мої діти - Михайло та Емілія. А ще на Печенізькому гідровузлі свого часу працював мій чоловік Валер'ян Михайлович, якого, на жаль, вже немає поруч ... Звичайно ж, хотілося, щоб з часом трудову естафету дітей перехопили і внуки.
- Судячи з усього, у Вас активна життєва позиція. Чи так це?
- Напевно так нас виховали батьки, що ми з сестрою завжди беремо активну участь у громадському житті не тільки підприємства, але і рідних Печеніг. До речі, ми є депутатами Печенізького селищної ради і в міру можливостей допомагаємо землякам. Зараз актуальним є питання отримання субсидій на житлово-комунальні послуги. Ось і допомагаємо жителям селища в підготовці необхідної документації. Ще вирішуємо проблеми з підтриманням на належному рівні порядку і чистоти на вулицях, займаємося благоустроєм селища і багато іншого.
- Виходить, що у Вас і вільного часу майже не залишається?
- Звичайно не так багато, як би хотілося, але є. Із задоволенням беру участь у художній самодіяльності, а ще дуже люблю подорожувати. Прикладом, нинішній Новий рік зустрічала в Закарпатті та повернулася додому з масою позитивних вражень. А ще дуже люблю читати книги. До цього корисного заняття привчила і внука Тимофія. З ним ми дуже любимопроводити вечори за книгою.