Григорій Олександрович Мисак народився 1 травня 1952 року в місті Хорол Полтавської області. Його мати, Зінаїда Климентіївна, працювала викладачем у місцевому професійно-технічному училищі сільськогосподарського напрямку, тому в сім'ї часто велися бесіди про її вихованців, які успішно працювали в колгоспах і радгоспах країни. З сільським господарством вирішив пов'язати свою долю і Григорій: після закінчення школи вступив до Хоролської сільгосптехнікуму. Отримавши спеціальність техніка-електрика, за направленням прибув на Токарівську птахофабрику на Харківщині. Тут молодий спеціаліст працював спочатку бригадиром, а потім виконуючим обов'язки енергетика. І все таки жага знань змусила Григорія Мисака продовжити навчання і він став студентом Українського заочного політехнічного інституту. Тут він освоїв спеціальність теплоенергетика. Потім була служба в армії і довгоочікуваний дембель.
- У вересні 1980 року я влаштувався на КП «Харківкомунпромвод», - розповідає Григорій Мисак. - Мене призначили начальником насосної станції №25-А. Вона тоді ще тільки будувалася, тому доводилося вникати в усі деталі, брати активну участь в монтажі обладнання. У цьому мені допомагав начальник насосної станції №27 Віктор Володимирович Попков. Завдяки його порадам і підказкам будівельні роботи на станції велися чітко, за графіком. Через два роки станція була введена в експлуатацію. До речі, вона виявилася найпотужнішою на підприємстві і була останньою з побудованих в місті. Проектна потужність склала 220 тис. куб. м/добу.
- Григорій Олександрович, що можете сказати про тих людей, які працювали разом з Вами на цьому важливому об'єкті водопостачання?
- У цьому році виповнюється 35 років з моменту введення насосної станції в експлуатацію. Протягом всіх років тут працюють відповідальні і надійні фахівці. Вони прекрасно справляються зі своїми обов'язками і навіть в непередбачених ситуаціях підтримують необхідні робочі параметри станції, діють чітко і злагоджено. Сказане відноситься до машиністів Алли Володимирівни Соловйової, Ірини Володимирівни Тимошенко, Тетяни Петрівні Колотиліної і іншим.
- Життя, як відомо, не стоїть на одному місці. На насосній станції №25-А, напевно, також торкнулися питання модернізації та впровадження різних нововведень?
- Зрозуміла справа. У 1995 році вперше на Україні на електродвигуни станції були встановлені перетворювачі частоти. Це дало можливість регулювати роботу електродвигунів і дозволило суттєво економити використання електроенергії. За добу економія становить понад 10 тисяч гривень.
Зараз на КП «Харківводоканал» планується впровадження сучасного методу знезараження питної води за допомогою застосування гіпохлориту натрію замість газоподібного хлору. Технічний процес знезараження води не зміниться, але при цьому працівники станції і жителі найближчих будинків будуть захищені від хімічно небезпечної речовини - хлору.
- Розкажіть, Григорій Олександрович, чи траплялися на станції екстрені ситуації, що могли призвести до непередбачених аварій?
- За довгі роки роботи на станції пригадується такий випадок: в 1998 році, не з вини працівників, станція була затоплена. Ми відразу ж приступили до ліквідації аварії. Діяли злагоджено і чітко, блискавично приймалися оптимальні рішення. Протягом двох діб робота станції була відновлена.
Пригадується і загальновідома аварія на Диканівських очисних спорудах. Нам в ті дні довелося забезпечувати питною водою харків'ян. Зробити це було непросто, але з поставленим завданням успішно впоралися.
- У дитинстві Ви мріяли працювати в сільському господарстві. Чи не шкодуєте про те, що змінили свій вибір?
- Ні в якому разі. Напевно, так було визначено мені долею, що став займатися не менш важливою справою - забезпечувати людей питною водою. Колектив у нас прекрасний, дружний і працьовитий. Завжди, в разі необхідності, допомагаємо один одному, разом працюємо і разом відпочиваємо.Знайшов застосування і своїм знанням в галузі сільського господарства. На дачі експериментую з фруктовими деревами і домігся непоганих результатів. Наприклад, прищепив до яблуні грушу і навіть зібрав хоч і невеликий, але солодкий і смачний урожай. А ще дуже подобається займатися овочівництвом. Пригадується в технікумі здав на найвищу відмітку іспит з агротехніки вирощування картоплі. Теорію втілив в практику і кілька років поспіль картопля сорту Ласунок радувала родину і друзів рекордними врожаями і смачними стравами.
- Григорій Олександрович, а які у Вас ще захоплення?
- Десь років шість тому захопився гірськими лижами. Спочатку не дуже виходило, але з часом справи покращилися і катався вже на досить хорошому рівні. Навчив гірськолижному спорту спочатку дружину Світлану, а потім доньку Інну і зятя Андрія. Згодом відкрили для себе гірськолижні траси в Карпатах і отримали величезне задоволення. У найближчих планах - навчити лижній майстерності маленьку онуку Алісу. Так що, друзі, як співається в пісні, старість нас вдома не застане. Словом, живемо і радіємо життю.