Не часто зустрінеш людей, які все життя пропрацювали на одному підприємстві і ніколи не пошкодували про це. Повною мірою це відноситься до інженера-хіміка лабораторії санітарно-епідеміологічного контролю якості води КП «Харківводоканал» Тамари Данилівни Старченко, яка близько 55 років свого життя присвятила підприємству. З Тамари Данилівни беруть приклад молоді фахівці, які роблю перші кроки в освоєнні такої цікавої і важливої професії. У свою чергу, фахівець із задоволенням ділиться з молоддю своїм досвідом і знаннями.
- Народилася я в Харкові, незабаром після закінчення Другої світової війни, - розповідає Тамара Старченко. - Як і мої однолітки вчилася в школі і в старших класах серйозно замислювалася над вибором своєї майбутньої професії. Мені дуже подобалася хімія, а тому твердо вирішила поступати в Харківський політехнічний інститут на факультет органічної хімії. Але, час був післявоєнний, непростий і треба було працювати. У зв'язку з цим довелося підшукати роботу, а вчитися на вечірньому відділенні.
- І чому Ви переступили поріг прохідної саме підприємства «Харківвводотрест»? З чим був пов'язаний вибір?
- Мій батько, Данило Григорович працював на цьому підприємстві. Звичайно ж, вечорами вони з мамою Беллою Олександрівною часто обговорбвали тему трудових буднів. Я із захопленням слухала розповіді і поступово мені все більше і більше подобалося саме це підприємство. Але, в ті часи, як то кажуть, спадкоємність поколінь не віталася. І довелося шукати інші шляхи, адже не в моєму характері було відступати від наміченого. У цьому мені допоміг сусід, який був начальником санітарної служби. Він посприяв тому, щоб мене взяли на роботу лаборантом центральної лабораторії «Харківводотрест».
- І як Вас зустріли в колективі?
- У колективі мене прийняли добре. Я з властивим ентузіазмом взялася за роботу, яка відразу ж мені сподобалася. Звичайно ж, велику допомогу в становленні як фахівця надали Поліна Володимирівна Зозуля, Тамара Іванівна Малецька і Валентина Степанівна Миролюбська. Ось так з 1963 року і працюю на підприємстві. Згодом закінчила інститут і мене підвищили по службі до посади інженера-хіміка. Зізнаюся, що за всі роки роботи жодного разу не пошкодувала про те, що переступила поріг саме цього підприємства.
- Тамара Данилівна, напевно, з часом і Ви, як то кажуть, взяли шефство над молодими фахівцями?
- Така вже я людина, що завжди готова прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Коли вже набралася досвіду і відповідних знань, завжди допомагала молодим співробітницям. Серед них - Світлана Володимирівна Атращенкова, Алла Миколаївна Логвиненко, Наталія Миколаївна Тротченко і багато інших. До речі, колектив лабораторії дуже дружний і ми живемо, без перебільшення, як одна сім'я.
- Ви вже понад півстоліття пропрацювали на КП «Харківводаканал». Напевно пізнали всі тонкощі і нюанси професії?
- Знаєте, мудрі люди кажуть, що завжди треба вчитися пізнавати щось нове. Специфіка нашої професії така, що час від часу збільшується кількість обов'язкових хімічних показників якості води. З'являються нові методики і завжди треба бути в курсі всіх нововведень. Але, завдяки тому, що в лабораторії працюють висококваліфіковані фахівці, ми завжди готові вирішувати всі поставлені завдання. До речі, свого часу в роботу лабораторії були широко впроваджені передові зарубіжні технології і напрацювання. Це також дало можливість ще більше підвищити рівень проведених досліджень якості води. Також надаємо повний відповідних комплекс послуг населенню, підприємствам і організаціям не тільки Харківської, але інших областей.
- Тамара Данилівна, керівництво підприємства також надає всіляку допомогу лабораторії?
- Обов'язково. Наприклад, кілька років тому переїхали до нового комфортного приміщення. Повністю укомплектовані всім необхідним обладнанням і матеріалами. Ще зазначу, що на підприємстві працювали і працюють чуйні керівники, які завжди позитивно вирішують питання пов'язані з лабораторією і її співробітниками.
- Як Ви вже говорили, колектив лабораторії дуже відповідальний і дружний. Напевно, разом проводите і вільний час?
- Абсолютно вірно. Разом зустрічаємо свята, а в разі необхідності підтримуємо один одного. Раніше брала участь у творчій самодіяльності. До речі, свого часу на території лабораторії були прекрасні квіткові клумби. І я дуже любила доглядати за квітами.
- Це захоплення не забуте?
- Ні в якому разі. Найближчим часом з сином Володимиром обов'язково вирушимо на дачу, яка розташована в красивому місці біля водосховища. Роботи після зими буде чимало, але в першу чергу увагу приділимо квітам. А вони як завжди порадують своєю красою і яскравими фарбами.