Батьки Віталія Федоренка понад сорок років трудилися на одному і тому ж підприємстві - КП «Харківводоканал». Батько Ілля Іванович, працював на посаді головного енергетика на підприємстві водовідведення, там же працювала і мати Любов Федорівна. Після закінчення школи Віталій довго не роздумував, де почати свою трудову діяльність. Звичайно ж, на тому підприємстві, де працювали батьки. Ось так в 1987 році хлопець і прийшов на ремонтно-експлуатаційну дільницю №3. Розпочав трудову діяльність обхідником каналізаційних мереж Основ'янського (Червонозаводського), Слобідського (Комінтернівського) і Новобаварського (Жовтневого) районів. Поступово втягнувся в роботу, вивчив її специфіку, познайомився з колективом. І вже через півроку Віталієві запропонували більш відповідальну посаду - слюсар з обслуговування насосних станцій водозниження. Він добре розумів, що для подальшого просування по службі необхідні не тільки виробничий досвід, а й глибокі знання. Тому через два роки Віталій поступив до вищого навчального закладу. Роки навчання пролетіли дуже швидко і коли отримав диплом, то вирішив повернутися на рідне підприємство.
- У колективі мене зустріли привітно, - розповідає Віталій Федоренко. - Відразу ж запропонували посаду інженера з обслуговування зовнішніх мереж водовідведення ділянки РЕУ №3. Під моїм керівництвом була бригада ремонтників, яка здійснювала ремонт і профілактику мереж водовідведення. Колектив підібрався працьовитий і досвідчений, тому своєчасно виконували поставлені завдання. До речі, велику допомогу мені надав директор Комплексу «Харківводовідведення» Віктор Васильович Булгаков, який в той час керував ділянкою. Саме він навчив мене не тільки ретельно вивчати нюанси виробництва, а. в першу чергу, чуйному і доброзичливому ставленню до кожного трудівника. У цьому справжня запорука успіху. Через 5 років мене перевели на таку ж посаду в більш великий підрозділ в РЕУ №2, що охоплювало Московський, Індустріальний (Орджонікідзевський) і Немишлянський (Фрунзенський) райони. І тут, як то кажуть, все склалося добре.
- Віталій Ілліч, якщо справи на виробництві складалися відмінно, то і просування по службі було, як то кажуть, не за горами ...
- Знаєте, я ніколи не думав про кар'єру, про просування по службовим сходинкам. Намагався справу робити якнайкраще, без чиїх то нарікань на якість і терміни виконання. І вже через 5 років керівництво підприємства запропонувало мені очолити ділянку РЕУ №2, який згодом був перетворений в ремонтно-експлуатаційну дільниця Московського району. Район цей був найбільшим в місті Харкові, а тому і обсяг робіт значно збільшився. Під моїм керівництвом працює понад сто осіб. Це переважно досвідчені і вправні майстри. Серед них хочеться відзначити бригадирів Олександра Щербу і Михайла Задіріхіна, інженера Віталія Халимона та інших. Матеріальна база ремонтників забезпечена всім необхідним обладнанням і інструментом, кожен працівник володіє необхідними навичками як діяти в тій чи іншій ситуації. До того ж, у 2007 році нам віддали на обслуговування внутрішньобудинкових мереж, які були на балансі у житлово експлуатаційних дільниць. Знаходилися вони не в кращому стані, але була проведена необхідна модернізація, заміна частини внутрішньобудинкових мереж - і це забезпечило результат.
- Які питання зараз вирішує колектив Вашої ділянки?
- Роботи завжди вистачає. Постійно проводимо профілактичні заходи на мережах водовідведення, ремонтуємо їх, а в разі необхідності перекладаємо. Але головне в тому, що обсяги робіт постійно збільшуються. Зараз, наприклад, нам передають на баланс значна кількість відомчих мереж водовідведення. Вони, природно, знаходяться не в кращому стані і треба докласти чимало зусиль для того, щоб привести їх у відповідний порядок.
- Віталій Ілліч, а якщо випаде вільна хвилина. Де Вас найчастіше можна побачити?
- Звичайно ж, на ставках і річках. Уже багато років захоплююся риболовлею, можу навіть похвалитися своїм рекордних досягненням. Як то мені вдалося зловити на вудку чотирнадцатикілограмового товстолоба. Ось це був поєдинок, колосальне задоволення від такої вдалої риболовлі. Іноді виїжджаємо на відпочинок і з сім'єю або з компанією друзів. Беремо намети, вночі горить багаття, хтось наспівує пісню ... Скажіть, що ще треба людині для щастя ?!