Григорій Назарович досить відома особистість в місті Харкові - з 1973 року він очолив одне з найбільших в нашому місті підприємств: трамвайно-тролейбусне управління (ХТТУ). Завдяки його організаторському таланту, новаторському підходу до справи і наполегливості очолюваний ним багатотисячний колектив став одним із кращих в країні. Зокрема, досвід роботи цього підприємства був узагальнений на політбюро ЦК Компартії України і знайшов широке поширення серед інших міських трамвайно-тролейбусних управлінь.

З 1990 року Григорій Жибер був призначений начальником обласного управління житлово-комунального господарства Харківської облдержадміністрації, де і працював під керівництвом Олександра Масельського. Через п'ять років Григорій Назарович перейшов на роботу заступником генерального директора ТВО «Харківкомунпромвод», де і працює донині. При цьому в дитинстві він і не уявляв, що так складеться його життя.

- Я народився в 1935 році в селі Дніпровське Чернігівської області, - розповідає Григорій Жибер. - Село було розташоване на березі Дніпра. Місця красиві, але під час весняного паводку річка затоплювала городи і позбавляла людей значної частини врожаю. За рік до війни мої батьки - Назар Степанович і Софія Феодосіївна, - відгукнувшись на заклик влади, поїхали освоювати цілинні землі в Новосибірську область. Роботи тут було більш ніж достатньо, але почалася війна, і батько разом із місцевими чоловіками пішов на фронт. Я пішов до початкової школи і допомагав матері по господарству. А вже коли перемогли фашистів, то сім'я знову повернулася на батьківщину - в Чернігівську область. Після закінчення семирічки я вступив до Київського технікуму міського електротранспорту. Час навчання пролетів непомітно і, отримавши диплом, був направлений до Харкова, де з 1955 року і приступив до роботи в трамвайно-тролейбусному управлінні. Почав диспетчером, пройшов всі службові сходинки і в 1973 році був призначений начальником ХТТУ. На той час мені виповнилося лише 38 років, і я виявився чи не наймолодшим керівником такого масштабу.

- Григорію Назаровичу, що з того часу пригадується в першу чергу?

- Це був великий період в моєму житті, а тому можу розповідати годинами про становлення і розвиток пасажирських перевезень у Харкові. І все ж про головне. У ті часи в ХТТУ працювало понад 10 тисяч чоловік і кожен день виходило на лінію понад 1200 одиниць транспорту - трамваїв і тролейбусів. І для того, щоб колектив працював чітко і злагоджено, як єдиний механізм, зробили дуже багато в плані вирішення соціальних питань людей. Зокрема, для зручності працівників біля всіх депо були побудовані гуртожитки, а також дитячі садки, спортивні комплекси та інші об'єкти.

Також управління мало в своєму розпорядженні заміські базу відпочинку, піонерський табір, санаторій-профілакторій та багато іншого. Чітко було налагоджено і харчування працівників. На кінцевих зупинках функціонували не тільки пункти прийому їжі, але і кімнати відпочинку для водіїв. А ще курсували і так звані пересувні буфети. До речі, на одній з виставок ВДНГ в Москві був представлений такий буфет і його робота оцінена гідно керівниками високого рангу, в тому числі і членами політбюро. Свого часу, за вагомі досягнення в роботі, колектив ХТТУ був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і Почесною грамотою Верховної Ради України.

- Напевно, чуйне ставлення до людей, надання допомоги і підтримки в різних ситуаціях Ви виявляли і на інших відповідальних посадах?

- Безумовно. Недарма мудрі люди говорили, що кадри вирішують все і їм потрібно створити всі необхідні комфортні умови, як для ефективної роботи, так і для повноцінного дозвілля. Чуйне і поважне ставлення до трудівників підприємства, їх умов праці, побуту і відпочинку виявляли і в той час, коли очолював обласне управління житлово-комунального господарства, і коли перейшов працювати заступником генерального директора ТВО «Харківкомунпромвод». Завжди важливо розуміти, що успіхи підприємства нерозривно пов'язані з людьми, які повною мірою мають бути забезпечені всім. Коли прийшов працювати на нинішнє комунальне підприємство «Харківводоканал» ситуація була складна. Тодішній керівник Валерій Петросов розповів, що існує суттєва заборгованість по заробітній платі та за енергоносії. Ось із першого робочого дня з Валерієм Альбертовичем і зайнялися пошуком шляхів для вирішення цих найважливіших питань.

Перший час із людьми розраховувалися продуктами харчування і побутовою продукцією, яку вдавалося отримати по бартеру. Згодом, ситуацію по заробітній платі вдалося врегулювати. А ось із заборгованістю по енергоносіях було складніше. Довелося побувати в багатьох високих кабінетах, в тому числі і в Києві. Не буду детально розповідати, скільки сил було витрачено на переконання керівників, але головне, що підприємство зуміло не тільки вистояти в складний час, а й продовжити свій розвиток.

- Григорію Назаровичу, зараз Ваша громадська діяльність пов'язана з ветеранами підприємства. Що цікавого можете розповісти?

- Як відомо, в минулому році підприємство відзначило своє 135-річчя. Це - значна віха в житті всього колективу і, звичайно ж, тих людей, які багато років віддали виробництву. Генеральний директор КП «Харківводоканал» Віталій Панов цілковито підтримав ініціативу гідно відзначити внесок ветеранів у спільну справу. Було виготовлено ветеранські нагрудні знаки, спеціальні посвідчення, а також виділено матеріальну винагороду цим заслуженим людям. Вручали це в урочистій обстановці, і приємно було бачити, що така подія надихала наших ветеранів. І робота в цьому напрямку триває. З цього року передбачили преміювання наших ветеранів-ювілярів.

- Виходить, що практично весь Ваш час проходить в турботах про трудівників підприємства. А як відпочиваєте?

- Для мене найкращий відпочинок - робота на дачній ділянці. Копаю грядки, доглядаю за садом, захоплююся розведенням квітів. І тут мої перші помічниці - доньки: Світлана і Олена. Компанію їм складають три онука з дружинами. Разом працюємо, разом сідаємо за святковий стіл. При цьому я ще жартую над онуками, мовляв, пора б діда порадувати і правнуками...

Інтерв'ю провів Ігор Тесло