Запорука високої продуктивності підприємства багато в чому залежить від злагодженої і чіткої роботи всіх підрозділів. З цим повністю згоден і начальник автотранспортного цеху №1 Комплексу спецмашин і механізмів КП «Харківводоканал», ветеран праці Михайло Власенко. Він вже більше 45 років працює в цьому колективі і незважаючи на поважний вік (нещодавно Михайло Олександрович відсвяткував 80-річний ювілей - Авт.) сповнений сил і енергії. Завдяки багаторічному досвіду та особистим якостям М.О. Власенка, працівники цеху успішно справляються з покладеними на них відповідальними обов'язками. Кожен з них вважає свого керівника фахівцем високого класу, мудрим наставником, який завжди надасть допомогу і в виробничих справах, і в життєвих питаннях.
На КП «Харківводоканал» Михайло Власенко прийшов працювати в березні 1971 року начальником транспортної дільниці МОС№2 (Безлюдівських очисних споруд). Але за його плечима вже був певний досвід і знання, вміння організовувати виробничий процес.
- Я народився в 1936 році в селі Чемужівка Зміївського району, - розповідає Михайло Власенко. - Батько працював на Харківському заводі імені Малишева, а мати виховувала шістьох дітей. Тут же я і закінчив семирічку. До армії встиг попрацювати слюсарем в Харківському аеропорту в авіаційних майстернях. Сюди ж повернувся і після демобілізації. Робота була відповідальна, збирали двигуни для літаків цивільної авіації. І все було добре, але заробітки були, скажімо так, посередні. Тому за порадою друзів пішов працювати на Харківський завод транспортного устаткування. Заочно закінчив технікум, працював спочатку майстром, а потім і начальником дільниці. Але волею долі опинився я в березні 1971 року на Безлюдівських очисних спорудах.
- І як це сталося?
- На заводі був у мене хороший товариш, який перейшов працювати на Безлюдівські очисні споруди. Ось він і «посватав» мене, мовляв, на цьому підприємстві потрібен толковий начальник транспортної дільниці. Виробництво там було не налагоджено до кінця і друг, знаючи мій характер і наполегливість, вірив, що я зможу поправити тут справи.
- Михайле Олександровичу, і в якому ж стані знаходився автотранспортний парк?
- На той момент автопарк складався з 10 одиниць. Деяка техніка була морально застаріла, і її явно не вистачало для виконання виробничих завдань. Ось і довелося вирішувати ці непрості завдання. І за ті майже десять років, що я керував цим підрозділом, нам вдалося втричі збільшити кількість техніки. Це дало можливість якісно і своєчасно забезпечувати виробничий процес. До того ж, мене обрали головою профспілкового комітету. Люди зверталися за допомогою, доводилося заглиблюватися і вирішувати їх проблеми.
- Ви пропрацювали на підприємстві більше 45 років. Які події найбільше запам'яталися?
- Звичайно ж, аварія на Диканівських очисних спорудах. Це сталося 29 червня 1995 року. Склалася критична ситуація, яка могла б привести до екологічної катастрофи в місті і області. У ці тривожні дні дуже чітко і організовано спрацював весь колектив нашого підприємства. У ліквідації аварії брав активну участь і транспортний підрозділ. Оперативно доставляли з інших міст необхідне обладнання і матеріали. Наприклад, з Полтави привезли 10 компресорів і безперебійно закачували кисень у річку Харків. В кінцевому підсумку, аварію ліквідували в задані терміни. Всі, хто брав безпосередню участь у її ліквідації, проявили справжню мужність і організованість.
- Скажіть, які висновки були зроблені після ліквідації аварії?
- Аварія оголила больові точки і показала, як багато галузей і сфер життя залежить справної роботи каналізаційного господарства. Це і послужило стимулом до розвитку підприємства, удосконалення технологічних процесів, впровадження у виробництво нового обладнання і матеріалів. Також був створений унікальний по оснащенню спеціалізований мобільний підрозділ - ділянка з локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій на об'єктах водовідведення. Його працівники брали участь в ліквідації аварійних ситуацій не тільки в Харківській області, а й на Закарпатті, на Дніпропетровщині та в столичному Києві. Там, до речі, наших фахівців представники мерії нагородили іменними годинниками.
- Ви очолюєте автотранспортний цех №1. Які питання наразі актуальні?
- Намагаємося оперативно і якісно виконувати поставлені завдання. При цьому велика увага приділяється оновленню спеціалізованої техніки. Цього року автотранспортний парк суттєво поповнився новими машинами, екскаваторами і механізмами. Тут велика заслуга Генерального діректора КП «Харківводоканал» Віталія Володимировича Панова. Радує і те, що на підприємстві працівникам створені комфортні умови для праці і виплачується гідна заробітна плата. І це надихає колектив на подальші трудові звершення.
- Михайле Олександровичу, у відомій пісні співається - «мої роки - моє багатство». Що найбільше цінуєте в своєму житті?
- У першу чергу я дорожу тим, що на моєму життєвому шляху зустрічалися досвідчені, чуйні й мудрі вчителі. Це - Григорій Виставний, Юхим Клейн та Іван Корінько. Своїм прикладом вони показали, як потрібно сумлінно працювати і не втрачати чуйне ставлення до людей. Їх досвід я намагаюся передавати тим, хто приходить нам на зміну, їх життєвим принципам вчу і своїх дітей. Їх у мене троє. До речі, син Олександр пішов по моїх професійних стопах, зараз він очолює Комплекс спецмашин і механізмів КП «Харківводоканал». А в їдальні підприємства працює і моя дружина Зінаїда Іванівна...
- Михайле Олександровичу, де зустрічає свята Ваша велика сім'я?
- Традиційно в батьківському домі, в Липцях. Тут є сад і город, на якому досі працюємо ми з дружиною, допомагають діти і навіть онуки. Ось і збираємося разом на свята за одним великим столом. Співаємо пісні, згадуємо молоді роки, обговорюємо трудові будні...
Інтерв'ю провів Ігор Тесло